Третя причина — економічна і політична нестабільність, високі податки, необхідність “відмивання” незаконних коштів, томувиникає так звана втеча капіталу; особливо активно такий капітал надходить у країни і на території з надзвичайно пільговим оподаткуванням тих компаній, які там реєструються, але здійснюють свої операції за межами цих країн і територій.
Підготовка і здійснення прямих капіталовкладень базується на проектному аналізі і включає ряд етапів: вивчення ринку зарубіжної країни (аналіз номенклатури вітчизняних товарів і послуг, перспективних для збуту); визначення способу закупівлі товарів та послуг у зарубіжних постачальників; обгрунтування способу оформлення поставок — у вигляді договору купівлі-продажу (типово для готових виробів) або договорів комісії (характерно для сировини).
На цій підставі оцінюються обсяг інвестицій в основні й оборотні фонди: витрати на розміщення офісу, транспорт і склади; витрати на заробітну плату, закупівлю і збереження товарів, митні операції, транспортування, страхування.
Вивчається місцеве і вітчизняне законодавство, яке прямо чи опосередковано стосується діяльності створеної фірми: обмеження на ввіз і вивіз капіталу та прибутку, митне законодавство, міграційний режим, неформальні обмеження.
Визначається організаційно-правова форма створюваної фірми (товариство, АТ тощо) та дається оцінка економічній ефективності.
Кінцевий етап створення (купівлі) фірми включає і підготовку і прийняття документів (договір, статут); отримання дозволу від компетентних органів (обов’язково) і зарубіжної країни (якщо вимагається); реєстрацію фірми за кордоном і занесення її до Державного реєстру закордонних підприємств.
Міжнародне інвестування здійснюється у формі проведення міжнародних тенденцій — контурних торгів з метою реалізації інвестиційних кредитів, що здійснюється за рахунок кредитів міжнародних організацій. Позитивним у залученні іноземного капіталу є доступ до “ноу- хау”, створення нових робочих місць, розвиток експортного потенціалу.
Інвестиційним кліматом називається ситуація в країні з точки зору іноземних підприємців, які вкладають в її економіку свої капітали. Цей клімат складається із великої кількості факторів ризику, які можна об’єднати у такі групи:
- соціально-політична ситуація в країні та її перспективи;
- внутрішньоекономічна ситуація і перспективи її розвитку;
- зовнішньоекономічна ситуація та її перспективи.
Існує, і найчастіше використовується, й інший підхід до класифікації ризиків. Тут виділяють такі групи:
- політичні ризики (включаючи і деякі соціальні);
- фінансові ризики, включаючи, в основному, платоспроможність країни з точки зору надання їй та її юридичним особам позикового капіталу;
- ризики операцій, зокрема:
а) ризики зовнішньоторговельної діяльності;
б) ризики виробничої діяльності.
Оцінка ризиків важлива для будь-якого інвестора, але особливо при здійсненні капіталовкладень за кордоном. Тому деталізуються негативні і позитивні моменти систем оцінки інвестиційного клімату:
- підбір факторів ризику, їхня роль у будь-якій системі не можуть бути повністю об’єктивними, тому доцільно порівнювати оцінки ризику, що даються різноманітними системами;
- при аналізі факторів ризику інвестору достатньо приділити особливу увагу тим, з ким він буде частіше стикатися.
Системи оцінки ризиків спрямовані надопомогупотенційному інвестору лише на початковій стадії інвестиційного проекту: при відкритті фірми за кордоном, коли потрібно приймати рішення типу “де” (вибір країни розміщення капіталовкладень), “як” (спосіб проникнення на ринок) і “коли” (в залежності від терміну “життя” проекту); при вже працюючій за кордоном фірмі, коли вирішується доцільність розширення діяльності на ринку та планування збуту потрібної продукції.
» следующая страница »
1 ... 38 39 40 41 42 4344 45 46 47 48 ... 169