РОЗДІЛ 9 Післявоєнні зміни на Близькому Сході
Регіон Близький Схід в сучасному розумінні неоднозначний. Гео- політично він охоплює Північно-Східну Африку (Єгипет), країни Аравійського півострова та Перської затоки. Проте практично до проблем Близького Сходу часто відносять усі арабські проблеми, хоч арабський світ далеко виходить за вказані межі. В Африці арабських країн шість і вони охоплюють всю Північну Африку: це Марокко, Алжир, Туніс, Лівія, Єгипет та Судан. На Аравійському півострові це: Палестина (якої, як держави зараз немає, а натомість існує єврейська держава Ізраїль та окуповані нею палестинські землі), Ліван, Сирія, Саудівська Аравія, Йорданія, та ін.; у Західній Азії — Ірак, Гази, Йемен, Маската, Кувейт, Бахрейн, Катар, Аден, Об’єднані Арабські Емірати
. Арабське населення є в Ірані, Туреччині, Афганістані, Ефіопії, Сомалі, Занзібарі, Східній Африці. В цілому араби в середині минулого століття (1958 р.) нараховували 88 млн 125 тис.
Арабські країни розташовані на дуже важливих геополітичних напрямках — тут пролягають дуже важливі міжнародні комунікації — морські (Суецький канал), сухопутні, повітряні. Тут знаходиться комора світових запасів нафти: за відомостями 50-х років минулого століття в арабському регіоні міститься 60 % розвіданих запасів нафти капіталістичного світу.
Проте доля не пестила арабські народи. До Першої світової війни це колонії, після, неї — підмандатні території Англії та Франції (що мало відрізнялось від колоній). Після другої світової війни статус підмандатних територій змінився на статус «системи опіки». І більшість народів арабських країн розпочали боротьбу за незалежність. Кільком з них вдалося здобути незалежність скоро після закінчення війни, ще в першу хвилю розпаду колоніальної системи: після запеклої боротьби Франція змушена була в 1946 р. вивести свої війська з Сирії та Лівану
. У 1946 р. Великобританія надала незалежність Йорданії.
Світові поклади нафти як магнітом притягували до Близького сходу розвинуті капіталістичні держави, в першу чергу Великобританію і США. «Чорне золото», що фонтаном било тут із землі, коштувало в Саудівській Аравії у 8 разів дешевше за тону, ніж в США, в Іраку — в 10 разів, а в Кувейті — у 20 разів. США законсервували свої досить потужні нафтові родовища і готувались перетворювати свої гроші, яких в них вистачало, на «нафтодолари», зберігаючи свої нафтові запаси для наступних поколінь. Головними суперниками США тут були британці, але американці зуміли за досить короткий час змістити їх
. Проте коли йшлося про загрозу їх нафтовим інтересам, то обидві держави здебільшого виступали спільним фронтом. Особливо, якщо ця загроза якимось чином йшла з боку комуністичного світу.
Створення Ліги арабських держав (ЛАД)
Лідери країн арабського світу розуміли необхідність свого посилення шляхом об’єднання арабських країн. Проте до другої світової війни процес цей йшов важко і повільно через цілий ряд обставин
. Наприкінці другої світової війни, коли потреба здобуття незалежності стала перед арабським світом особливо гостро, жага до об’єднання посилилась і принесла певні наслідки.
25 вересня—10 жовтня 1944р. на конференції арабських країн в Олександрії було прийнято рішення створити Лігу арабських держав (ЛАД).
Остаточно конституювання ЛАД було завершено на конференції в Каїрі 22 березня 1945р., де був підписаний статут ЛАД. До складу ЛАД увійшли: Єгипет, Сирія, Ліван, Йорданія, Ірак, Саудівська Аравія та Йемен. Пізніше до ЛАД вступили Лівія (березень 1953 р.), Судан (січень 1956 р.), Туніс та Марокко (жовтень 1958 р.), Кувейт (липень 1961 р.), Алжир (серпень 1962 р.). Далі процес вступу до ЛАД тривав і до нього приєднались Бахрейн, Джібуті, Катар, Мавританія, Об’єднані Арабські Емірати, Оман, Сомалі, а також Організація звільнення Палестини, всього 21 держава.
» следующая страница »
1 ... 54 55 56 57 58 5960 61 62 63 64 ... 187