31 березня 1975 р. змушені були піти з Камбоджі і представники проамериканского режиму Лон Нола — він став відверто таким в часи окупації. А 17 квітня в Пномпені встановилась народно-демократична влада. Проте скоро в Камбоджі відбулась національна трагедія — запанувало промаоїстське угруповання Пол Пота — Ієнг Сарі. Його правління (квітень 1975 р. — січень 1979 р.) дістало назву «Варфоломіївської ночі». Воно набуло нечуваної жорстокості, дійшовши до геноциду власного народу. Здійснювався курс будівництва «повного комунізму» — суспільства без власності, без ринків та грошей, без сім’ї. Навіть наявність міст не входила в плани влади.
Зовнішня політика режиму Пол Пота стала відбивати експансіоністський курс Пекіну в цьому регіоні. Пномпень узяв курс на захоплення в’єтнамських територій вздовж в’єтнамсько-камбоджійського кордону (понад 1100 км). Маоцзедунівська влада Китаю підтримувала камбоджистів Пол Пота: в лютому 1976 р. було укладено китайсько- камбоджійську угоду про військову допомогу, і Китай став надавати Пол Поту зброю у великій кількості і різноманітному асортименті. Пекін публічно заявляв про підтримку «справедливої боротьби камбоджійського народу». У камбоджійській армії в період 1976—1979 рр. перебувало 20 тисяч китайських військових. За допомогою полпоті- вських збройних нападів Пекін намагався примусити СРВ підкоритись Китаю і йти у фарватері його зовнішньої політики.
Камбоджійці повставали проти полпотівського режиму. На початку грудня 1978 р. пров’єтнамський Фронт національного порятунку Камбоджі об’єднав свої сили з в’єтнамською армією. Об’єднані сили увійшли в Камбоджу і 7 січня 1979 р. в Пномпені влада перейшла до Народно-революційної ради Камбоджі. З кривавим режимом Пол Пота було покінчено.
Для США, які прагнули придушити комуністичні сили у В’єтнамі і прилеглих Лаосі та Камбоджі, події в цих двох індокитайських країнах вписувались в контекст їх поразки у В’єтнамі.
Китайський сегмент «дипломатичного трикутника» Кіссінджера
Важливою складовою «дипломатичного трикутника» Кіссінджера мало стати покращення відносин США з комуністичним Китаєм, встановлення певного ступеня офіційних відносин з цією великою державою. Це мало певним чином змінити розстановку сил на міжнародній арені, посилити позиції США щодо СРСР.
Безкомпромісно вороже ставлення Мао Цзедуна, (а це означало — комуністичного Китаю), до Сполучених Штатів було цілком на совісті Америки, Зле, відверто вороже ставлення до КНР (може це наслідки провалу місії Маршалла в Китаї в 1946 р.?) знаходило свій прояв у впертому невизнанні Сполученими Штатами цієї великої держави і підтримці втратившого будь-яку політичну вагу гоміндану на Тайвані, недопущення КНР в ООН і таким чином позбавленні КНР права «вето» в Раді Безпеки, у підписанні з Тайванем в 1954 р. Договору про взаємну безпеку і т. ін. Навіть після того, як найближчі союзники Америки по НАТО — Великобританія, Франція, Нідерланди та скандинавські країни визнали КНР і встановили з нею дипломатичні та економічні відносини, Сполучені Штати всіляко викручувались, щоб не визнавати КНР і залишити в ООН (тобто, в Раді Безпеки) гомінданів- ця
. І хоча пихата позиція щодо «нижчих» вже принесла Сполученим Штатам неприємні сюрпризи — штовхнула Фіделя Кастро до комуністичного табору і перетворила Кубу на соціалістичну державу — американські президенти, навіть найрозумніші, не могли її позбавитись.
Кіссінджер переконав президента Ніксона це зробити і піти на встановлення з КНР офіційних відносин.
Становище для цього складалось сприятливе. Радянсько-китайські відносини були тоді значно гіршими від радянсько-американських, а пропагандистська перепалка між СРСР і КНР доходила до непристойності. А от антиамериканська пропаганда в КНР послабшала, в усякому разі була менш злобною, ніж пропаганда антирадянська.
» следующая страница »
1 ... 119 120 121 122 123 124125 126 127 128 129 ... 187