. На владу поразка у В’єтнамі, найбільша за всю післявоєнну історію США, наклала свій відбиток: «в’єтнамський синдром» певний час впливав на зовнішньополітичні рішення конгресу й уряду.
В міжнародному плані поразка США в їх війні у В’єтнамі набула широкого звучання. 26лютого — 2 березня 1973р. в Парижі відбулась широка представницька конференція, в якій взяли участь представники ДРВ, Республіки Південний В’єтнам, США, сайгонського режиму, СРСР, Франції, Великобританії, КНР, Польщі, Угорщини, Канади, Індонезії, а також Генеральний секретар ООН. На конференції було прийнято Акт, у якому учасники конференції схвалили й узяли до відому Паризьку угоду з В’єтнаму та чотири протоколи до неї, зобов’язались поважати й беззастережно виконувати їх.
Закінчення війни дало можливість ДРВ приступити до відбудови зруйнованого війною народного господарства і взяти курс на мирне об’єднання країни. ДРВ надавала всебічну допомогу партизанським силам на півдні, де сайгонський режим, переозброївши свою армію за допомогою американців, прикладав зусиль по знищенню визвольного руху. В Південному В’єтнамі було посилено владу президента Тхієу, посилювався тиск на противників режиму, нехтувались демократичні права. Але не маючи підтримки американців
, сайгонський режим не зміг утриматись при владі. Визвольна боротьба зростала, і 30 квітня 1975р. сайгонський режим було повалено. Контроль над Південним В’єтнамом взяв в свої руки Тимчасовий революційний уряд, спадкоємець НФВ.
15— 21 листопада 1975р. в м. Хошімін
16— Політична консультативна конференція представників Півночі і Півдня В’єтнаму з питань об’єднання країни домовилась про проведення в усій країні загальних виборів до Національних зборів, які мали визначити державну систему у В’єтнамі і обрати керівні органи країни. Вибори відбулись 25 квітня 1976 р. А 2 липня 1976р. перша сесія Національних зборів ухвалила рішення про об’єднання двох в’єтнамських держав і проголосила утворення єдиної Соціалістичної Республіки В’єтнам.
Це була гірка пілюля для США — їм не лише не вдалося придушити комуністичний лад на півночі В’єтнаму, але тепер він запанував в усьому В’єтнамі. Щоб хоч якось послабити гіркоту поразки новий президент США Джеральд Форд навіть неофіційно звертався до радянського посла в США А. Добриніна з проханням, щоб в СРСР не дуже улюлюкали з приводу американського фіаско. І радянська пропаганда вела себе на цей раз стримано. Що теж можна вважати якимось проявом розрядки.
Події в Лаосі і Камбоджі
Американська війна у В’єтнамі розповсюдилась і на дві сусідні країни Індокитаю — Лаос і Камбоджу. Хоч з американського боку вона не досягла там таких великих масштабів і такої гострої напруги, як у В’єтнамі і носила в кожній з цих країн свою внутрішню специфіку
В Лаосі американське збройне втручання і національно-визвольна боротьба лаоського народу з різним ступенем напруги тривала з травня 1964 р. до лютого 1973 р. 21 лютого 1973 р. була досягнута угода з урядом В’єнтьяну (столиця Лаосу) про встановлення миру в Лаосі. Підписаний 14 вересня того ж року Протокол до В’єнтьянської угоди передбачав врегулювання внутрішніх чвар в Лаосі і створення там Тимчасового уряду національної єдності. Хоча становище в країні було складним у зв’язку з існуванням там трьох типів влади. 3 травня 1973 р. почався поступовий перехід влади під контроль сил визволення, який закінчився проголошенням 2 грудня 1975р. ЛаоськоїНародно-Демокра- тичної Республіки (ЛНДР).
У Камбоджі у зв’язку з внутрішніми складнощами події розвивались більш трагічно. Вторгнення в Камбоджу американських і сай- гонських збройних сил спричинилося розривом камбоджійською стороною дипломатичних відносин зі США. Камбоджа виступала за підтримку в Південному В’єтнамі НФВ, хоча її уряд намагався не бути втягнутим у війну і залишатись нейтральним. Але зміна влади в Камбоджі — 18 березня 1970 р. влада перейшла до уряду генерала Лон Нола — призвела до вторгнення в травні того ж року на камбоджійську територію американських військ. Для боротьби проти американських окупантів був створений Національний фронт Камбоджі на чолі з Нордо- мом Сіануком, а також Армія національного визволення. Їх боротьба проти американських окупантів знайшла підтримку з боку американської громадськості, яка на той час дуже активно виступала за припинення американської війни у В’єтнамі. Це змусило уряд США в липні 1970 р. вивести свій 80-ти тисячний експедиційний корпус з Камбоджі.
» следующая страница »
1 ... 118 119 120 121 122 123124 125 126 127 128 ... 187