В листопаді 2000 року на самміті АПТ в Сінгапурі було ухвалено рішення утворити робочу групу для вивчення питання створення за- гальнорегіональної східноазіатської зони вільної торгівлі. На наступній зустрічі глав держав і урядів в 2001 році в Брунеї група не представила жодної концепції регіонального об’єднання, зробивши заяву, що робота продовжується.
На Сінгапурському самміті йшла мова про можливі масштабні за- гальнорегіональні проекти. Головний з них — будівництво Трансазі- атської залізничної дороги від Сінгапуру до Кунминя. Була висунута ідея східноазіатського «інформаційного поясу», що пов’язує найбільш провідні в технологічному відношенні міста від Куала—Лумпура до Сеула. Японська сторона ухилилась від підтримки ідеї Східноазіатсь- кого самміту.
Очевидно саме труднощі в створенні загальнорегіонального угрупування змусили спробувати інший варіант: створення об’єднань 122
АСЕАН з кожною з трьох країн — Китаєм, Японією, Північною Кореєю окремо. В листопаді 2001 року сторони оголосили про намір створити зону вільної торгівлі протягом десяти років, а в 2002 році розпочалися офіційні переговори. Відносини Японія—АСЕАН повинні розвиватися в дусі відвертого партнерства. Основний принцип цих відносин — «разом йти вперед». Виділяються три ключові сфери співробітництва. Перша — допомога зі сторони Японії щодо здійснення країнами АСЕАН економічних реформ, в тому числі з урахуванням досвіду сучасних структурних реформ в Японії. Друга — глобальні проблеми, перш за все, боротьба з бідністю і попередження воєнних конфліктів. Третя — співробітництво (розвиток різноманітних контактів, зокрема молодіжних і культурних).
Серед конкретних пропозицій, сформованих прем’єром, — поїздка спеціальної робочої групи японського уряду по країнах АСЕАН для вивчення можливостей співробітництва між вузами; проголошення 2003 року «роком контактів Японії і АСЕАН» і організація в зв’язку з цим серії заходів; проведення спільної конференції по стратегії економічного розвитку в рамках спільної «Ініціативи розвитку Східної Азії», можливість створення зони вільної торгівлі.
Реально позиція Японії з економічного співробітництва в Східній Азії визначається декількома причинами. По-перше, відсутня політична воля активно просувати ідею регіональної інтеграції. Уряд прагне відкласти прийняття серйозних рішень по східноазіатській інтеграції на потім.
По-друге, є проблема лібералізації імпорту продукції сільського господарства і морського промислу. Тут є прагнення захистити національного виробника. В результаті цього в японських урядових колах почали говорити про те, що потрібно вивчити можливості договорів про вільну торгівлю. Останнім часом міністерство сільського господарства і рибальства заявляє протилежне: при створенні ЗСТ не повинно бути винятків.
Третя причина. Сьогодні зона вільної торгівлі не обмежується лібералізацією в одній тільки торговій сфері. Кожна зона є економічним співтовариством з вільним рухом товарів і капіталу, вільним пересуванням людей тощо. Важливе місце займають проекти міждержавного економічного співробітництва.
Японія є одним з найбільших у світі донорів: за розмірами офіційної допомоги розвитку (ОПР) вона була лідером протягом десятиліть і тільки нещодавно перемістилася на друге місце після США. Однак в умовах, коли внутрішнє фінансово-економічне положення погіршується, дефіцит держбюджету досягнув критичної величини, а сама допомога, виявляється, не завжди використовується ефективно і часто породжує корупцію. В цих умовах створення східноазіатського об’єднання є неприйнятним.
У вересні 2002 року за результатами зустрічі міністрів економіки Японії і країн АСЕАН в столиці Брунею було проголошено, що вони розглянули і затвердили підготовлену експертами доповідь, в якій міститься концепція партнерства, що включає «певні елементи можливостей ЗСТ». В листопаді 2002 року ця доповідь схвалена на зустрічі лідерів Японії і країн АСЕАН.
» следующая страница »
1 ... 66 67 68 69 70 7172 73 74 75 76 ... 215