Локомотивом економічного розвитку і ватажком в політиці «летючих гусей» на півдні Азії вважається Японія. В останні 10 років підвищення курсу йєни щодо інших валют призвело до падіння конкурент- ноздатності японського експорту. Для збереження своїх позицій на світовому ринку японські компанії почали масово переміщувати пра- цемісткі виробництва у НІК другого і частково третього поколінь, що супроводжувалося небувалим зростанням вивозу за кордон прямих іноземних інвестицій японських ТНК. Однак, на початку 90-х років і цей процес уповільнився, що відображає, крім усього іншого, часткове відновлення Японією порівняльних переваг у галузях, які раніше вважалися неконкурентоздатними.
В наш час велике значення для НІК набула політика «технологічного неомеркантилізму», яка дедалі ширше практикується розвиненими країнами з ринковою економікою. Вона виявляється у прагненні Заходу запобігти або обмежити отримання новими конкурентами з числа НІК перспективних дорогих технологій, новітнього обладнання.
Це призводить до того, що експортерам промислових виробів нелегко зберігати свої позиції у МПП, не кажучи про подальше їх нарощування. Це є причиною того, що країни першої хвилі НІК й досі повністю не відмовилися від працемісткого промислового виробництва, у зв’язку з чим ці країни вже відчувають зростаючу конкуренцію другої групи НІК, які швидко нарощують експорт працемістких виробів електроніки, одягу, текстилю, взуття тощо.
Таким чином, поява нових індустріальних країн, їх економічні стосунки в світі показують, що будь-яка країна, виходячи з національних особливостей і менталітету, спроможна, на підставі існуючого досвіду, раціонально реформувати свою економіку, досягнути певних переваг.
Але для таких дій повинна бути розроблена чітка національна програма економічних перетворень. Досвід НІК в деяких напрямках, особливо в технологічних перетвореннях, структурній політиці, політиці соціального захисту тощо може бути використаний і Україною.
2. Особливості сучасного етапу в розвитку економіки НІК
Глобалізація економічного розвитку, посилення конкуренції, технологічні зміни, що відбулися і відбуваються в міжнародних економічних відносинах, мають великий вплив на удосконалення і розвиток нових індустріальних економік. Закон нерівномірного розвитку країн як об’єктивне явище показує те, що для досягнення певного рівня розвитку потрібні значні зусилля. Але для утримання цього місця і поширення своїх позицій потребує наявність гнучкого економічного, політичного та фінансового забезпечення.
Незважаючи на високий рівень внутрішнього накопичення, для розвитку новітніх виробництв були потрібні значні ПІІ. Для їх активного залучення використовувалися такі форми, як спільне підприємництво, консультаційні послуги, технічне сприяння, кредити закордонних банків. За цей час Тайвань перетворився на значну золотовалютну державу і сам став надавати кредити країнам Азії.
У 80—ті роки НІК стали приділяти підвищену увагу новітнім технологіям. Були створені НДІ, вузи, технопарки, технополіси для практичних наукових розробок. Основні напрямки досліджень задля впровадження в практику — устаткування для АЕС, виробництво комп’ютерів, устаткування для шельфового видобутку нафти і газу, мікроелекіроніка, чиста хімія, інформатика, автоматизація виробництва.
Таблиця 4.2. Приплив ПІІ в 1999 р., млрд. дол.
|
Країни, що розвиваються, (всього) |
208 |
|
Бразилія |
31 |
|
Мексика |
11 |
|
Аргентина |
23 |
|
Р. Корея |
10 |
|
Індія |
2 |
|
Таїланд |
6
» следующая страница » |