Методи прийняття управлінських рішень

— аналіз здійснюється за принципом — від загального до окре­мого, спочатку для всього комплексу проблем, а далі для окремих складових;

— першорядне значення мають такі фактори, як час, вартість, якість роботи;

— нерідко дані аналізу орієнтують на вибір відповідного рішення;

— по відношенню до логічних думок системний аналіз є до­поміжним елементом;

— системний аналіз дозволяє виділити області, де приймаються логічні думки, і визначити значення кожного з можливих варіантів рішення;

— використання ЕОМ необов’язкове, вони застосовуються в ок­ремих випадках як технічні засоби.

Досягнення поставленої мети майже завжди можна забезпечи­ти, використовуючи ресурси різними способами. Ці способи не­обхідно оцінити та порівняти між собою. Початком для цього є: пе­редусім світогляд ЛПР, знання вимог економічних законів, політич­них цілей, прийнятих в суспільстві, стратегії розвитку підприємства. Вельми корисно в цьому плані є оволодіння методами дослідження операцій.

Дослідження операцій (ДО) окремі автори розглядають як дода­ток сучасної науки до рішення складних задач, що виникають при управлінні великими об’єктами (системами людей, машин, ма­теріалів, грошових коштів у сфері виробництва, комерції, держав­ного управління, оборони).

Специфіка даної групи методів полягає в тому, що в розробку науково обґрунтованої моделі системи включають оцінку таких чинників, як вибір і ризик. Це дає можливість визначати і порівню­вати наслідки різних рішень, стратегій і способів регулювання.

5.2.    Традиційні методи економічного аналізу

Аналіз (розклад, розчленування, розбір) — це логічний прийом, метод дослідження, суть якого полягає в уявному розчленуванні досліджуваного об’єкта на складові частини, кожна з яких дос­ліджується окремо з подальшим їх об’єднанням з допомогою син­тезу для отримання потрібної інформації [7].

Традиційні методи економічного аналізу:

— Метод абсолютних величин. Аналіз показників економічних явищ, процесів починається з абсолютних величин (характеризу­ють явища абсолютно, взяті без будь-якого зв’язку, з яких можна отримати інформацію).

— Метод відносних величин. Означає встановлення в порівнянні, у співставленні з чим-небудь іншим. Використовується при аналізі динаміки явищ і характеризує зміну показника явища в часі.

— Метод середніх величин. Середні величини узагальнюють відпо­відні однорідні показники, явища, процеси та дозволяють абстра­гуватися від випадкових коливань. У розрахунках приймається середнє арифметичне значення, середня зважена, тощо.

— Метод порівняння. Порівняння означає аналіз одного явища у зв’язку з іншим для встановлення подібності чи відмінності або пе­реваг чи недоліків між ними (як правило, порівняння з плановими показниками або показниками минулих років та встановлення і аналіз відхилень).

— Метод групування. Групування — це розподіл на групи за озна­ками. Дозволяє виявити та визначити взаємозв’язки і взаємозалеж­ності різних економічних явищ і найбільш суттєві фактори, що притаманні цим явищам.

— Індексний метод. Індекс — це числовий показник, що виражає в процентах зміну якогось економічного явища (індекс цін, індекс продуктивності праці). Метод базується на відносних показниках, що визначають відношення рівня певного явища до його рівня в минулому або базового значення.

— Метод ланцюгових підстановок. Метод дозволяє отримати ряд проміжних значень узагальнюючого показника послідовною заміною базисних значень факторів на фактичні. Різниця двох проміжних значень узагальнюючого показника в ланцюгу підста­новок рівна зміні узагальнюючого показника, що викликане зміною відповідного фактора. Метод використовується для розра­хунку впливу окремих факторів на відповідний сукупний показник чи функцію і застосовується при встановленій функціональній за­лежності між досліджуваними об’єктами.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 45 46 47 48 49 5051 52 53 54 55  ... 112