Методи прийняття управлінських рішень

де: Ві — значення прогнозованої величини, дане і-м експертом; п — кількість експертів;

—дисперсію:

де ї — параметр, обумовлений за таблицями Стьюдента для задано­го рівня довірчої ймовірності та числа ступеня волі;

— коефіцієнт варіації:

Також визначають границі розкиду та границі допустимих відхи­лень (верхнього та нижнього).

Загалом статистична обробка результатів експертних оцінок проходить за відомими методами статистичної обробки резуль­татів, що широко використовуються в управлінні якістю про­дукції. Досить широко обробка експертних оцінок проводиться з допомогою відомих програм (наприклад Ехеї) із використанням ПЕОМ.

*%ЄіМ<я 5

АНАЛІТИЧНІ МЕТОДИ ОБҐРУНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

5.1.   Системний аналіз в теорії прийняття рішень.

5.2.   Традиційні методи економічного аналізу.

5.3.  Математичні методи в економічному аналізі.

5.4.  Багатопланові аналітичні методи.

5.1.    Системний аналіз в теорії прийняття рішень

Теорія прийняття рішень орієнтується на розробку та пошук опти­мальних результатів з досить складних проблем зі значною кількістю зв’язків і залежностей, обмежень і варіантів рішень. Методо­логічною базою рішення подібних проблем виступає системний підхід,

що передбачає певну логіку дій. По суті він являє собою основу вивчення та упорядкування проблеми, що розглядається для по­дальшого вирішення, як із застосуванням економіко-математич- них методів і обчислювальної техніки, так і в ручному режимі робо­ти. Зупинимося на деяких характеристиках системного підходу (аналізу) більш детально [1, 7].

У 60-ті рр. XX ст. намітився новий підхід до постановки та рішення задач управління, який отримав назву системного. Це ста­лося не випадково, а в результаті умов господарської діяльності, що змінилися: збільшення масштабів і складності керованих систем, підвищення вимог до якості управлінських рішень, розвитку за­гальної теорії управління (кібернетики), можливості використання обчислювальної техніки.

Принципова особливість системного підходу перебуває в розгляді об’єкта управління як складної системи з різноманітними внут- рісистемними зв’язками між її окремими елементами та зовніш­німи зв’язками з іншими системами.

Перевагами системного підходу є можливість врахування невизна­ченості поведінки елементів і системи загалом, а також забезпечен­

ня та узгодженість безлічі цілей при прийнятті рішення, зокрема елементів підсистем із загальними (наприклад, цілей заводу, цехів і дільниць).

У рамках системного підходу з’явилися поняття «велика» або надсистема, що підкреслює різноманіття впливових факторів і самі масштаби задач, що вирішуються. Так, у будівництві великого заво­ду задіяні десятки підприємств-суміжників, виконуються сотні й тисячі окремих робіт-операцій, пов’язаних між собою технологією, ресурсами, природними умовами, фінансами, законодавчими по­ложеннями. При здійсненні подібних проектів традиційні методи планування та управління неефективні.

Мета системного аналізу полягає в з’ясуванні реальних цілей рішення, що приймається, можливих варіантів досягнення цих цілей, встановленні умов появи проблеми, обмежень і наслідків рішення. Логічний системний аналіз доповнюється математичним аналізом системи. Характерними ознаками системного аналізу є:

— рішення приймаються, як правило, відносно окремих еле­ментів системи, тому необхідно враховувати взаємозв’язок елемен­та з іншими й загальну мету системи (тобто реалізовувати систем­ний підхід);

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 44 45 46 47 48 4950 51 52 53 54  ... 112