Методи прийняття управлінських рішень

• застосування більш довершеної технології розрахунку в порівнянні з іншими методами;

• висока міра обґрунтованості рішень;

• скорочення термінів розробки рішень;

• можливість виконання зворотної операції. Її особливість поля­гає в тому, що маючи модель і початкові дані, можна розраху­вати результат. Але можна зорієнтуватися на необхідний ре­зультат і визначити, які початкові дані для цього необхідні. В управлінській діяльності ця можливість надзвичайно важлива. Так, наприклад, орієнтуючись на отримання прибутку в обсязі И, можна встановити і кількісні значення інших показників, що прямо і непрямо впливають на досягнення результату, який планується.

Для кращого уявлення про математичне моделювання розділи­мо його умовно на декілька окремих і взаємозв’язаних етапів [12]:

1)  постановка задачі;

2)   розробка формалізованої схеми;

3)   формалізація задачі в загальному вигляді;

4)   чисельне представлення моделі;

5)  розв’язування задачі на ЕОМ та післяоптимізаційний аналіз отриманих розрахунків.

При постановці задачі виявляються закономірності процесу в теоретичному і практичному планах, його структура, умови і фак­тори формування.

Формалізована схема розробляється на основі вищезгаданих да­них, вона менш суворо, ніж математична модель, описує процес, що моделюється (явище). У схемі називаються конкретні показни­ки, що відносяться до характеристики об’єкта управління. Це мо­жуть бути шукані величини, параметри процесу, фактори і умови, які неодмінно враховуються при виконанні розрахунків. У загаль­ному вигляді задача представляється на основі формалізованої схе­ми. Однак існуючі залежності конкретизуються. Далі елементи мо­делі набувають кількісного вираження, модель перевіряється та у разі необхідності уточнюється. На базі використання обчислюваль­ної техніки прораховується ефективність варіантів по заданому критерію оцінки, і на цій основі визначається оптимальний варіант рішення задачі.

При побудові математичної моделі виконуються такі види робіт, як:

— складання переліку всіх елементів системи, що впливають на ефективність її функціонування;

— розгляд міри впливу кожного з елементів переліку на функціо­нування організації при різних варіантах рішень;

— елементи, що не впливають на вибір варіантів рішень або вплив яких незначний, виключаються з переліку і не враховуються при побудові моделі;

— щоб спростити модель, потрібно заздалегідь, по можливості, згру­пувати деякі взаємопов’язані елементи (наприклад, витрати по оренді, утриманню приміщень тощо і об’єднати їх в умовно-постійні витрати);

— після уточнення переліку елементів визначається їх постійний або змінний характер впливу на систему. У складі змінних елементів встановлюються, в свою чергу, піделементи системи, що впливають на їх величину. Наприклад, транспортні витрати залежать від обся­гу переміщених товарів, відстані, вартості пального та ін.;

— за кожним піделементом закріплюється певний символ і далі складається рівняння або система рівнянь.

Операційні моделі рішень мають вигляд рівняння або системи рівнянь. Вони можуть бути складними, з математичної точки зору, але структура їх досить проста. Наприклад, операційні моделі, що часто використовуються, мають вигляд:

Е = / (х, у),

де: Е — міра загальної ефективності;

/ — функція, що задає співвідношення між Е, х, у;

Х — керовані змінні, що визначають поведінку системи;

у — некеровані змінні, що визначають поведінку системи.

Керованими змінними (х), як вже відмічалося, є чинники, на які може впливати ЛПР. До них відносяться: чисельність працівни­ків, кільість обладнання, технології виробництва продукції, та інше. Деякі керовані змінні можуть мати обмеження, що потрібно враховувати в ході побудови моделі. Після встановлення переліку змінних чинників визначається значущість кожного з них.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 14 15 16 17 18 1920 21 22 23 24  ... 112