Менеджмент підприємства

КОНТРОЛЬ. Менеджер планує досягти мети в певний час. Але протягом планового періоду багато що може змінитися: працівники можуть відмовитися виконувати свої обов'язки відповідно до плану, можуть змінитися закони, або виявитися, що при плануванні була зроблена помилка. Ці непередбачені обставини примусять скоригу- вати цілі, сформульовані планом. І якщо керівництво виявиться не­здатним знайти і виправити ці відхилення від первісного плану, перш ніж організації буде нанесена серйозна шкода, досягнення нею цілей, а можливо, навіть саме її виживання, буде поставлене під за­грозу.

Рисунок 2.3. Функції управління

Контроль - це процес забезпечення того, що організація дійсно досягає своїх цілей. Ось чому на рис. 2.3. стрілки, що виходять від контролю, йдуть до планування.

ПОЄДНУВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ. Названі вище функції управління мають дві загальні характеристики: всі вони вимагають прийняття рішень, а для цього необхідна комунікація. Оскільки ці характерис­тики пов’язують всі загальні управлінські функції і забезпечують їх взаємозв’язок, комунікацію і прийняття рішень називають поєдну- вальними процесами.

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ. Щоб організація була здатна чітко пра­цювати, менеджер повинен робити серію правильних виборів із кількох альтернативних можливостей. Вибір однієї з альтернатив - це рішення. Отже, прийняття рішення - це вибір того, як і що пла­нувати, організовувати, мотивувати, контролювати. В самих загаль­них рисах саме це складає основний зміст діяльності менеджера. Основною вимогою для прийняття вірного рішення є наявність аде­кватної інформації. Коефіцієнт адекватності характеризує відповід­ність інформації властивостям і відношенням процесів, що потре­бують управління, а також їх елементів:

_к = ^тк/_к ^{ад М}г^¥г '

де ш_к — кількість параметрів керованого об'єкта, що контролюю­ться; /_к — фактична частота збору даних про параметри; М_і¥_і — кількість параметрів і частота їх виявлення, що характеризують іс­тинний стан об'єкта.

Рисунок 2.4. Взаємозв’язок коефіцієнта адекватності інформації з її вартістю (£_г) і втратами в процесі виробництва (Зі)

Зниження величини коефіцієнта адекватності інформації, змен­шує її вартість (лінія S_i на рисунку 2.4), але підвищує втрати, що по­в'язані з неефективними управлінськими рішеннями внаслідок непо­вної, невірної або несвоєчасної інформації (лінія З_і на рисунку 2.4). Оптимальним є такий коефіцієнт адекватності, при якій сума витрат на інформацію і втрат виробництва мінімальна. На рисунку 2.4 зона оптимального коефіцієнта адекватності інформації заштрихована.

Професор Ш. Латман (Швейцарія) вважає, що в системі управ­ління є одна ведуча функція, якій підпорядковані всі інші. До Другої світової війни такою функцією був, наприклад, бухоблік, особливо облік і контроль витрат виробництва. В перші 20 років післявоєнно­го періоду, коли західне суспільство було чітко зорієнтоване на зро­стання об’ємів виробництва, ця роль перейшла до планування. Проте його методи, що грунтуються на принципах екстраполяції, виявили­ся неспроможними в умовах нестабільності і непередбачуваності, що було пов'язано з нафтовою кризою 1973 р.

Для менеджмента фірми це означає втрату перспективи. Гори­зонти планування суттєво звузилися. Замість дотеперішньої довго­строкової орієнтації, звичайною стала практика управління "від ви­падку до випадку", коли в основі будь-якої акції підприємства лежа­ли спеціальні оцінки і рішення. За таких умов потрібен пошук нових шляхів до уявлення всієї діяльності підприємства. В результаті, ви­никла нова функція менеджменту - розробка і реалізація стратегії підприємства. Був розроблений ряд засобів і процесів, які слугують специфічним цілям стратегії фірми. Серед них, в першу чергу, слід відзначити наступні:

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 42 43 44 45 46 4748 49 50 51 52  ... 256