Децентралізація та централізація. Оскільки повноваження можна передавати від однієї особи до іншої, то організації також розробляють моделі повноважень багатьох посад і відділень. Децентралізація — це процес систематичного передавання повноважень по всій організації до менеджерів середнього і нижчого рівня. Отже, у децентралізованій організації право ухвалення рішень і повноваження делеговані згідно із субординацією вниз. Однак потрібно пам’ятати, що децентралізація є протилежним кінцем початку іншого процесу — централізації, яка передбачає систематичне утримування влади в руках менеджерів витого рівня. Тому в централізованих організаціях право ухвалення рішень і влада належать вищому рівню менеджменту. Організації ніколи не є повністю децентралізованими або централізованими: деякі підприємства вибирають позицію ближчу до першого стану, інші — до другого.
На централізацію і децентралізацію мають вплив різні фактори. Одним із них є зовнішнє середовище організації. Звичайно, що чим складніше і не певніше середовище, тим більше виявляється тенденція до децентралізації. Організації також намагаються дотримуватися своїх попередніх принципів, тому є певний зв’язок між тим, що вибрало підприємство після заснування і що воно вибирає сьогодні — децентралізацію чи централізацію. Беруть також до уваги і природу ухвалених рішень. Чим дорожче і ризикованіше рішення, то більший тиск централізації. Отже, менеджер не має чіткого правила щодо проведення централізації чи децентралізації. Багато успішних організацій, майже цілком децентралізовані. Водночас такі процвітаючі фірми є централізованими.
Узагальнена характеристика позитивних рис централізації та децентрації наведена в таблиці 6.3.
Таблиця 6.3
|
Централізація |
Децентралізація |
|
- поліпшує контроль та координацію спеціалізованих незалежних функцій; - зменшує кількість та масштаби помилкових рішень, які приймаються менеджерами; - дозволяє запобігати ситуаціям, за яких всередині підприємства відбувається розвиток підрозділів за рахунок інших; - дозволяє більш ефективно використовувати ресурси. |
- надає право приймати рішення керівнику, який найбільше наближений до проблеми; - стимулює ініціативу; - дозволяє підготувати класних професіональних керівників; - зменшення ланковості управління. |
Узагальнена характеристика позитивних рис централізації та децентралізації управління
Координація
П’ятим головним елементом організації є координація. Координація — це процес стикування дій різних посад та підрозділів організації. Головна мета координації полягає в тому, що підрозділи організації та робочі групи взаємозалежні — вони залежать одна від одної через інформацію і ресурси для проведення відповідної діяльності.
Потреба в координації. Чим більша взаємозалежність між відділами, тим більша потреба в координації для ефективної діяльності організації. Є три головні форми взаємозалежності: пряма, послідовна і зворотна. Пряма взаємозалежність — це найнижчий рівень взаємозалежності. Підрозділи, між якими є пряма взаємозалежність, мало взаємодіють, оскільки результати їхньої діяльності об’єднують на організаційному рівні.
У послідовній взаємозалежності результат діяльності одного підрозділу є початковим для іншого у послідовному порядку. Це дає змогу підтримувати помірний рівень взаємозалежності. В №88ап, наприклад, один завод виробляє двигуни і відправляє їх на інший завод, де ці двигуни використовують для збирання автомобілів. Заводи взаємопов’язані в тому, що складальний завод повинен отримати двигуни із заводу, де їх попередньо виробляють, перед збиранням автомобілів. Однак рівень взаємозалежності в цьому випадку односторонній, бо завод, на якому виготовляють двигуни, не залежить від заводу, де збирають автомобілі.
» следующая страница »
1 ... 133 134 135 136 137 138139 140 141 142 143 ... 445