Макроекономіка

Економісти розглядають досконалу конкуренцію як ідеальну ринкову структуру. По-перше, кожна фірма досягає максимуму при­бутку, виробляючи продукцію за умови, що Р=МС. Це означає оп­тимальний розподіл ресурсів, при якому вони використовуються найраціональніше, даючи максимальну користь. По-друге, при до­сягненні довгострокової рівноваги кожна фірма виробляє продук­цію за умови Р=АС. При цьому кожна фірма одержує лише нормаль­ний прибуток, а тому забезпечується найдешевший із усіх можливих варіантів випуск, що також сприяє збільшенню суспільного добро­буту.

Монополія

Другим ідеальним типом ринкової структури, що є найвираз­нішою альтернативою досконалій конкуренції виступає монополія. Хоча в чистому вигляді вона існує скоріше як економічна модель, у реальному світі можуть виникати форми, що наближаються до такої ринкової структури. Вони створюються там, де створюються умо­ви, які дають змогу суттєво затруднити вихід на ринок фірмам-кон- курентам. Такі бар’єри можуть створюватися масштабами вироб­ництва, котрі диктуються сучасною технологією, природною обме­женістю ресурсів, доцільністю задоволення загальних потреб з одного джерела, а також патентами, ліцензіями, що закріплюють виключне право фірми на виробництво і продаж продукту.

У зв’язку з цим, слід розрізняти штучні монополії, що виника­ють як результат надмірної концентрації виробництва і капіталу, або завдяки патентному чи ліцензійному праву, яке створює бар’єри для вступу у галузь конкурентів, і природні монополії, виникнення яких зумовлено відсутністю близьких замінників. Типовим прикладом природної монополії є муніципальні комунальні служби. Каналіза­цію, водо і газопостачання економічно недоцільно здійснювати на конкурентній основі. Немає сенсу прокладати паралельні каналі­заційні, водопроводні та газопроводні мережі, бо значно зростаючи середні витрати роблять це економічно невиправданим.

Особливості поведінки монополіста, на відміну від вільнокон- куруючої фірми зумовлені насамперед можливістю впливати на ціни. Суто монополістична фірма створює ціну (price maker). Якщо за умов досконалої конкуренції ціна — постійна величина, а виробник має вирішувати, скільки випускати продукції за цією ціною, то за умов монополії завдання формулюється інакше: необхідно вибрати ціну, при якій буде випускатися бажана кількість продукту, тобто одно­часно вибираються ціна та обсяг випуску.

Може скластися враження, що монополіст, цілком контролю­ючи виробництво, здатен встановити яку завгодно високу ціну і та­ким чином збільшувати дохід. Але не слід забувати, що йдеться про монополію, як ринкову структуру, яка підкоряється законам рин­ку, зокрема закону попиту. Надмірне підвищення ціни неминуче спричинить скорочення продажів, а отже й доходу. Співвідношен­ня між ціною і доходом за умов монополії можна показати на такому прикладі (табл.7).

Таблиця 7