Корпоративне управління

4.  Високий рівень повноважень правління основного това­риства поєднується з високою відповідальністю — навіть у разі самостійного прийняття дочірніми фірмами певних управлінсь­ких рішень: звільнення керівництва від відповідальності за на­слідки дій підпорядкованих структур виключається. Законо­давство не перешкоджає розширенню повноважень основного підприємства до такого рівня, що функції дочірніх компаній мо­жуть бути зведені до внутрішньофірмового управління.

5. Закон «Про кредитну систему» обмежує керівництво фінансово-кредитних установ у прийнятті рішень щодо пайової участі в капіталі підприємств та їх об’єднань розміром суми «відповідального власного капіталу» (до останньої включають розмір статутного капіталу плюс акції, власником яких є підприємство, та резервні фонди). Звичайна «квота» пайової участі кредитних інститутів не повинна перевищувати 10—20 % капіталу промислового акціонерного товариства (АТ).

У Великобританії (як і у Франції) спеціального законодав­ства про холдинг також немає. Однак Закон «Про промисловість» (1975 р.) регулює порядок: заснування та реєстрації компаній, перетворення компаній одного виду на інший, проведення емісії цінних паперів, розподілу прибутку. Цей закон регулює також звітність, обов’язки посадових осіб компаній, відносини управ­ління їх справами, питання їх злиття, поділу та ліквідації, відно­сини між материнськими та дочірніми товариствами. Із метою наближення англійського законодавства до законодавства про компанії, що діє в країнах ЄС, створено відповідні законодавчі акти.

Більшість великих компаній Великобританії — багатогалу­зеві концерни. Контроль численних філіалів та дочірніх компаній здійснюють за допомогою контрольних пакетів акцій (приблиз­но 10 % акцій). Наприклад, члени рад директорів таких компаній, як «Сіеро», «Гінєє», «Теско», «Ледброук» і «Дж. Сейнсбері» во­лодіють відповідно 7, 10, 15, 24 та 65 % акцій, власники яких ма­ють право голосу.

Холдингові компанії у Франції відіграють активну роль у про­цесі злиття банківського капіталу з промисловим. Організацій­ною формою функціонування фінансового капіталу є фінансові групи, керівництво якими здійснюється за допомогою холдин­гових компаній. Таким фінансовим групам, як «Паріба», «Союз», групи Ротшильдів та Ампен-Шнейдерів належить значне місце у французькій економіці, а більше половини їх активів розміщено за межами країни.

В Японії (як і в Південній Кореї) холдингові компанії поки що заборонені. Але все йде до того, що цю заборону найближчим часом буде знято. На рівні японських комісій зі справедливої торгівлі та корпоративного законодавства визнано переваги хол­дингової форми щодо вирішення таких проблем, як залучення іноземних інвестицій, підвищення ролі стратегічного менедж­менту, оперативність та гнучкість у реагуванні на зміни зовніш­нього середовища.

Аналіз правової бази холдингових компаній за кордоном дозволяє зробити такі висновки:

1.  За кордоном існує багато юридичних форм холдингів. До холдингів можуть бути віднесені державні підприємства, АТ та ТОВ. Так, у Німеччині холдинги в статусі ТОВ становлять більшість, оскільки законодавство цієї країни передбачає лібе- ральніші процедури заснування та державного регулювання діяльності ТОВ порівняно з АТ. У цілому ж у країнах з розвине­ною ринковою економікою найбільше поширена така юридична форма організації та функціонування холдингів, як АТ, що пов’я­зано з такими перевагами цих товариств:

— забезпечення можливості здійснювати концентрацію ка­піталу акумулюванням засобів дрібних акціонерів та передачею їх в розпорядження керівного центру;

— зниження підприємницького ризику, пов’язаного з гос­подарською діяльністю, виключаючи можливість висунення до акціонера будь-яких вимог за зобов’язаннями товариства.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 76 77 78 79 80 8182 83 84 85 86  ... 118