Вищі органи керівництва холдингового об’єднання. У структурі холдинга передбачається організація центру прийняття ключових рішень та можливість оперативного контролю за дочірніми підприємствами.
Вищий орган управління холдинга — загальні збори акціонерів материнської компанії. Сформовані ними адміністративні органи управляють як діяльністю материнської компанії, так і дочірніми фірмами. На вищому рівні управління холдинга визначаються ключові питання діяльності всієї компанії: кадрова політика, інвестиційна та виробничо-технологічна стратегія, вирішується доля перспективних проектів тощо. У світовій практиці на вищому рівні керівництва обговорюють найважливіші поточні оперативні рішення. Дочірні фірми наділяють достатнім рівнем самостійності для виконання поставлених перед ними завдань.
Отже, діяльність вищих органів керівництва холдинга охоплює не тільки операції материнської компанії, але і всього холдинга в цілому. На рівні спостережної ради материнського підприємства визначається стратегія розвитку всього корпоративного об’єднання.
Оперативне управління компанією здійснюють виконавчі структури, які очолює генеральний директор. Керівництво виконавчого органу материнської компанії — це головний центр прийняття оперативних рішень.
У світовій практиці існують дві основні моделі формування та функціонування цього органу: «інсайдерська» (європейська) та «аутсайдерська» (американська). Також наявна японська модель (змішана).
У складі «аутсайдерської» спостережної ради значну роль відіграють представники зовнішніх інвесторів, які не є співробітниками компанії. В «інсайдерській» моделі вирішальну роль відіграють функціонери фірми.
В українських структурах традиційно велике значення мають представники адміністрації, які врешті-решт стають і власниками значних пакетів акцій. Отже, в Україні переважає «інсай- дерська» модель управління холдингом.
Можливі два основні підходи до реалізації моделі управління холдингом. Керівники дочірніх фірм стають членами спостережної ради материнської компанії («інсайдерський» підхід) або керівники дочірніх фірм до нього не входять та адміністративно підпорядковані виконавчому органу материнської компанії. На цій основі можлива побудова жорсткої адміністративної вертикалі холдинга («аутсайдерський» підхід).
Японський варіант передбачає наявність складної системи перехресної участі і представництв материнської компанії та дочірніх фірм. Аналогічно проблема вибору підходу управління постає і під час формування спостережних рад дочірніх фірм. У вертикальній схемі більшість у спостережній раді може належати представникам материнської компанії.
За українським законодавством в АТ існує ще один рівень управління — виконавчий орган, або правління. Виконавчий орган підпорядкований спостережній раді. Можливі різні варіанти. Якщо правління дочірньої фірми поза компетенцією виконавчої структури материнської компанії, то така модель децентралізована, або «горизонтальна». У противному разі можна говорити про жорстку «вертикальну» конструкцію управління. Спостережна рада дочірньої фірми в цій ситуації може мати лише номінальне значення.
Організація системи управління холдингом. Механізм управління дочірніми структурами закріплено в нормативних документах материнської фірми та її дочірніх структур. До них відносять статути та «локальні» нормативні акти. Нормативні документи, що є «підзаконними» щодо статуту, деталізують основні його положення, забезпечують упорядкованість функціонування усіх організаційних структур компанії.
У локальних нормативних актах визначається правове положення та компетенція окремих органів управління та посадових осіб, регулюються окремі аспекти діяльності компанії. «Локальні» нормативні акти — положення про генерального директора, правління, персонал, порядок створення дочірніх фірм тощо. Їх приймають загальні збори, спостережна рада або правління.
» следующая страница »
1 ... 73 74 75 76 77 7879 80 81 82 83 ... 118