Корпоративне управління

Основні переваги холдингових компаній: автономія та де­централізація управління в дочірніх компаніях; створення умов для вертикальної та горизонтальної інтеграції підприємств; об’ єднан­ня ризиків дочірніх компаній у межах холдинга, що має диверси- фіковану структуру, у результаті чого знижується ціна капіталу; можливість досягнення економії від масштабу використанням кваліфікованих управлінських кадрів, здійснення певних видів діяльності (експорту) тощо.

У державному секторі холдингові компанії можна створю­вати для таких цілей:

1.   Сприяння встановленню контролю над державними підприємствами, оскільки міністерства зазвичай не здатні прямо контролювати значну кількість фірм з державною участю у капі­талі.

2.   Підвищення самостійності менеджерів державних підприємств та їх більша захищеність від втручання з боку співро­бітників міністерств, які мають різні, іноді взаємовиключні цілі (традиційно це одна з найважливіших причин неефективності діяльності державних підприємств). Державні холдингові ком­панії можуть стати, так би мовити, буфером між державою, з од­ного боку, та підприємствами і компаніями змішаної форми влас­ності, з другого.

3.  Удосконалення кадрової політики. Холдинги зазвичай призначають на керівні посади дочірніх підприємств менеджерів- професіоналів, що більш кваліфіковані, ніж державні чиновни­ки, в управлінні підприємствами.

4.  Моніторинг діяльності дочірніх підприємств. У межах хол­дингової компанії є можливість вирішити проблему стимулюван­ня працівників, які проводять моніторинг. Можливості ж стиму­лювання чиновників, що становлять інтереси держави в органах управління підприємств, обмежені законодавством.

5.  Реструктуризація збиткових підприємств, які не можуть бути приватизовані через фінансову непривабливість або ліквідо­вані з причин соціального характеру.

Діяльність з формування конкурентоспроможних холдин­гових структур має ініціювати перш за все власник. Держава — це власник, найбільш зацікавлений у вирішенні пріоритетних про­блем життєзабезпечення та соціально-економічного розвитку підприємств.

Можливе створення таких типів холдингових структур за участю держави:

1.  Програмно-цільові холдинги. Виконавча влада створює їх як організаційно-економічний інструмент управління цільовими програмами загальнодержавного, регіонального або місцевого рівня. Серед пріоритетних національних програм нашої держа­ви, для реалізації й виконання яких доцільно створювати про­грамно-цільові холдинги, слід виділити такі сфери:

— національну космічну програму й інформатизацію;

— транспортні засоби (літаки, морські об’єкти, потяги, тро­лейбуси, автомобілі та ін.);

— електроніку, систему автоматики та керування, приладо­будування, комп’ютерні технології, медичне обладнання та при­ладобудування;

— військову техніку та сучасні види звичайної зброї;

— машино- та верстатобудування, обладнання й інструмент, енергомашинобудування;

— агропромисловий комплекс — сільськогосподарське ма­шинобудування, виробництво мінеральних добрив і засобів за­хисту рослин, переробну та харчову промисловість, виноградар­ство, виноробство й садівництво;

— легку промисловість;

— паливно-енергетичний комплекс;

— хімію й хімічні технології, ліки;

— гірничодобувну промисловість, металургію, матеріало­знавство.

Зауважимо, що перші шість напрямів основні для розвинених країн, інші ж програми є як у розвинених, так і в інших країнах.

Для того щоб холдинги програмно-цільового типу стали дійсно діючим важелем підвищення ефективності виконання цільових програм, потрібно, щоб:

— результати виконання програмних заходів мали народно­господарське та комерційне значення. Програмовані продукти мають бути конкурентоспроможними та забезпечені попитом на момент їх появи на ринку;

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 66 67 68 69 70 7172 73 74 75 76  ... 118