Комунікації в менеджменті

Суттєво сприяють виникненню конфліктних ситуацій неправильні манери поведінки і всілякі дурні звички. Тому не слід в присутності співрозмовника сидіти “розвалившись у кріслі”, розгойдуватися на стільці, сидіти на самому його краї, класти ногу на ногу, погойдувати но­гою під час розмови. Необхідно постійно тримати під контролем свої руки. Встановлено, що співрозмовника дуже бентежить і часом дуже дратує, коли його колега починає “барабанити” пальцями по столу або нетерпля­че постукувати по ньому різними сторонніми предметами (сірниковою ко­робкою, запальничкою та ін.).

Великий заряд конфліктності мають і ситуації, які виникають внаслі­док порушення норм ділового етикету, при доброзичливій безцеремон­ності в діловій розмові. Сюди ж варто віднести підвищену категоричність суджень, невиправдане, часте перебивання в процесі бесіди. Такі “дрібниці життя” завжди сприймаються в перебільшеному вигляді і тому дуже легко можуть перерости в конфлікт.

Залишати конфлікт без уваги — це все одно, що залишати в порожньо­му будинку жарини, що тліють: пожежі може й не бути, але гарантувати безпеку вже не можна. Аналогія між конфліктом і пожежею цілком дореч­на: і те й інше легше попередити, ніж гасити. В обох випадках фактор часу

може бути вирішальним, так як і конфлікт, пожежа небезпечна своїм роз­ростанням. Розростання конфлікту йде за такою схемою:

Загальноколективний

конфлікт

Характер дії колективного конфлікту, його передбачення й діагности­ка не можуть бути визначені як просто сумарний вектор дій різних складо­вих сил, мотивів та інтересів. Рівень його розуміння на порядок складні­ший.

10.4. Конфліктна взаємодія

К

ожен конфлікт, який є своєрідною боротьбою та грою, має певні цілі. Тобто, учасники конфлікту мають різні цілі. Кожною стороною щось ставиться «на карту» в надії виграти більше (може, навіть все). Це дещо таке, що виставляється на карту, і є заставною ціною або ставкою в конфлікті.

Ставка в конфлікті є ціннісним виміром заставної ціни. В нормальній грі ставка не може бути вищою очікуваного прибутку навіть при повному успіху всієї операції. Очікування цього — не діловий розрахунок, а аван­тюризм.

З іншого боку, очікуваний прибуток повинен бути рівним реальним витратам (заставній ціні), інакше будь-яка гра втрачає сенс.

В своїй роботі Курбатов В.І. [4] визначає, що будь-яка дія в конфлікті також може бути порівняною із ставкою та очікуваним ефектом. Позна­чивши ставку як 100 одиниць, можна виявити діапазон різних дій.

Якщо конфлікт розглядається як гра, в якій ставка в конфлікті визна­чається як заставна ціна того, що ставиться на карту, то вимір дій у межах а — Ь, виражений як вартісне визначення чергового ходу, є характеристи­кою межі допустимої дії (рис. 3.).

Рис. 3. Границя допустимої дії

Дії, які знаходяться в межах діапазону 0 — 66 від ставки в конфлікті, виходять за межі допустимої дії. Допустима дія підтримує рівновагу. Вихід за її межі (в діапазоні 0 — 66) призводить до напруги, а перехід за ці межі веде до руйнування даної форми конфлікту і переводить його в іншу, більш гостру форму. Ця стадія може бути названа руйнуванням.

Провокація як привід конфлікту — це такі дії, які розміщуються в зоні

с — д.

Класифікація меж допустимої дії не стільки має теоретичний харак­тер, скільки пов’язана з спробами пояснити і передбачити фази розвитку конфлікту. Очевидно, що відносне вимірювання приводу й дії дає прогноз розвитку конфлікту та характеризує те, які цілі ставляться його учасника­ми. Цими цілями можуть бути нестійка рівновага, стан напруги або руй­нування існуючого стану. Перший стан може бути збалансованим і стабілі­зованим, другий характеризується ризикованим руйнуванням і загострен­ням ситуації. Характеристика даних станів є діагностикою динаміки конфлікту та його аналітичним виміром. Будь-яка дія, яка служить приво­дом для конфлікту, повинна знаходитися в районі точок перетину (а, Ь, с, ф. Це точки стикання різних зон.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 68 69 70 71 72 7374 75 76 77 78  ... 134