Вперше в історії розвитку капіталістичного циклу кризи 19691971 рр. і 1974-1975 рр. збіглися зі швидким розгортанням інфляційних процесів, а в деяких країнах водночас зросло безробіття, поглибилися диспропорції в економіці. Це, а в США і криза долара (зокрема його девальвація у 1971 р.), призвело до зростання невідповідності кейнсіанських методів розвитку макроекономічних процесів, кризи кейнсіанства. Наслідком цього стали спроби прихильників цього напряму модернізувати кейнсіанство, з одного боку, по лінії відродження і посилення грошових аспектів та по лінії лівої радикальної моделі регулювання (ліве кейнсіанство або неокейнсіанство) - з іншого, які слід об'єднати в посткейнсіанство.
5.2. РОЗВИТОК ТЕОРІЇ КЕЙНСА В ПРАЦЯХ ПОСТКЕЙНСІАНЦІВ
Посткейнсіанство - нова школа (течія) в розвитку кейнсіанськоїтеорії, що виникла в 60-х - 70-хXXст. як поєднання ідеї лівого кейнсіанства та критики ортодоксальних положень кейнсіанської теорії у формі неокласичного синтезу, а також: окремих положень марксистської теорії та інституціоналізму, об'єднаних на основі боротьби з неокласичним напрямом політекономії з метою завершення кейнсіанської революції в економічній теорії й створення якісно нового синтезу макро- і мікроекономіки. Представники посткейнсіанства - С. Вайнт- рауб, П. Девідсон, X. Мінські та ін.
Посткейнсіанство - сучасна економічна теорія, яка розвинула позитивні сторони вчення Кейнса (а отже усунула деякі притаманні йому недоліки), більшою мірою пристосувалась до вимог реальної дійсності, піддала гострій критиці концепції граничної корисності та похідні від неї тлумачення неокласичного напряму.
Посткейнсіанці показали хибність:
- по-перше, концепції хибність про визначення доходів всіх виробничих факторів, а також норми прибутку, їх граничними продуктами;
- по-друге, про здатність механізму вільної ринкової конкуренції забезпечити рівновагу економічної системи;
- по-третє, ігнорування сфери розподілу в поясненні цін на товари і пропозицію факторів виробництва;
- по-четверте, аналогічне ігнорування розподілу національного доходу при з'ясуванні величини капіталу;
- по-п 'яте, про наявність безпосередньої залежності між капіталом і працею, з одного боку, і прибутком та заробітною платою, з іншого;
- по-шосте, помилковість тези неокласиків про капітал як єдину неструктуровану цілісність, що складається з активів з однаковим періодом обігу. Це, у свою чергу, доказує хибність положення, що із збільшенням співвідношення між заробітною платою і прибутком відбудеться перехід до більш капіталоємних методів виробництва;
- по-сьоме, намагання перенести окремі висновки, отримані на мікроекономічному рівні, на рівень макроекономіки.
Для здійснення такого синтезу посткейнсіанці передусім розширили сферу макроекономічного аналізу (предмет дослідження), включивши до нього зміни, що відбуваються в межах динамічного процесу відтворення в цілому, в тому числі кризових явищ в економіці в умовах зміни техніки, а також в структурі фінансової системи, зокрема фінансових активів у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів, а отже, функціонуванні та розвитку ринку капіталів. З огляду на високий ступінь замінюваності таких активів сучасними грошима, зміни грошового попиту впливають на всю сукупність грошових і фінансових активів, передусім на їх структуру, що, у свою чергу, зумовлює певні зміни у процесі виробництва, зокрема в рівні інвестицій в економіку.
Важливе значення при цьому має проблема джерел формування таких активів, а також заборгованості різних економічних суб'єктів (компаній, банків, держави, населення та ін.), а отже, економіки країни, що базується на заборгованості, допустимих меж такої заборгованості, впливу інфляції та відсоткових ставок на ці процеси та економічне зростання в цілому.
» следующая страница »
1 ... 61 62 63 64 65 6667 68 69 70 71 ... 279