^ По-четверте, можливо Є. Ковальову та деяким іншим авторам подобаються сформульовані Т. Мальтусом закони, але, на наш погляд, перший з них (продовольство, необхідне для існування людини) позбавлений будь-яких ознак категоріальності щодо поняття "закон". В такому ж контексті можна писати, що для існування людини потрібне повітря, вода та ін., але ніхто не називає це законами.
1 Цит. за названою працею, с 39.
2 Там само, с 39.
Другий закон (пристрасть між статями необхідна і вічна) не має жодного відношення до економіки, а його обгрунтування є не більш “науковим", ніж першого закону.
По-п ’яте, правильно зазначаючи, що досвід підтверджує правоту теорії, Т. Мальтус вдається до "разючого схематизму умоглядності”(словаЄ. Ковальова)
і далеких від науки прогнозів.
Так, стверджуючи, що зростання кількості населення відбувається у геометричній прогресії, а засобів існування - в арифметичній (Мальтус брав при цьому за одиницю відрахунку 1 мільярд), він дійшов висновку, що через 225 років співвідношення між цими величинами буде складати 512:10, через 300 років-4096:13 іт.д.
Цю залежність Мальтус назвав “закономнеобхідності, що диктується природою "
. Нині залишилося близько 25 років до періоду прошозованої'Т. Мальтусом першої дати. Проте практика, яка, на його думку, повинна була підтвердити “теорію ”, вступила в антагонізм з його пророцтвом. Крім того, методологічно хибно називати цей закон законом природи, бовдіювсгупаютьмогутнісоціальнічинішки, яківпроцесі еволюції суспільства від нижчих форм до вищих посилюють свій вплив порівняно з природними чинниками. Якраз внаслідок соціальних факторів у найбідніших країнах світу голодають десятки мільйонів людей, але людство в цілому спроможне нині виробити стільки сшьськогосподарськоїпродукції,яка здатна прогодувати не лише 6,2 млрд. населення Землі (у 2003 р.), але й значно більшу кількість. На жаль, цьому в наш час заважає найбільшою мірою дискримінаційна глобалізація та існуючий в таких країнах суспільний устрій.
^ По-шосте, Т. Мальтус абсолютизує свої висновки на історії первісного нагромадження капіталу у Великобританії, коли відбувалося тотальне зубожіння населення. Однак, і в даному разі він некоректно використовує дані про існуючу тоді дійсність, оскільки гіперболізує роль природи в цьому процесі.
Значною мірою тотожні явища відбуваються в Україні з середини 90-х років XX ст., коли сільське господарство було зруйноване і відкинуте на 50-х повоєнних років, з одного боку, і близько 80 % національного багатства України зосередилося в руках 20 кланово-олігагхічних сімей - з іншого, внаслідок чого чисельність населення за роки реформ скородилося на 4,5 млн. осіб, а переважна більшість населення України опинились на межі виживання і вживали "грубу" їжу (за Мальтусом). Тут доречно сказати, що в бувшому СРСР, який у негативному контексті часто називає Президент України, переважна більшість населення, за критеріями ООН, проживала не в бідності, оскільки на душу населення споживалось щоденно 3700 кал. (у 2000 р. -2560 кал., що є ознакою прихованого голодування).
По-сьоме, Мальтус зневажливо відноситься до народних мас, зокрема зводить історію людства до історії вищих верств населення. Саме тому його концепція послугувала основою праць Ніцше, Фрейда і Дарвіна. Так, 3. Фрейд вважав, що "сутність маси без урахування волі вождя недоступна для розуміння”1. Аналогічну філософію щодо народних мас сповідував Ніцше. Що стосується Ч, Дарвіна, то наслідування ним концепції Мальтуса цілком закономірне, оскільки він досліджував тваринний і рослинний світ. Тому цілком обгрунтовано Є. Ковальов робить такий висновок: "Теорія Мальтуса, мабуть більше адекватна по відношенню до тваринного світу, ніж до людського суспільства, про що свідчить її разюча подібність з загально- визначеною сучасною теорією популяції тварин "2.
» следующая страница »
1 ... 14 15 16 17 18 1920 21 22 23 24 ... 279