Дослідження Р. Селтена безпосередньо стосуються аналізу оліго- полістичної конкуренції та інформаційної економіки, мали значний вплив на дискусії про довіру до економічної політики урядів. Протягом майже 50 років вчений разом з Дж. Нешем та Дж. Харшані глибоко досліджували теорії рівноваги і гри щодо їх застосування в економіці. У своїх наукових працях Р. Селтен, ввівши в економіко-матема- тичну модель рівноваги Неша додаткові параметри, показав, як можна уникнути так званого нецікавого або беззмістовного з економічного погляду стану рівноваги Неша.
У 1965 р. в статті “Модель олігополії з інерцією попиту” Р. Сел- тен описав розроблену ним так звану “чисту стратегію” з інтуїтивним вибором, розвиваючи і удосконалюючи “рівновагу Неша”. Учений припускає, що тільки спеціальний клас точок рівноваги забезпечує раціональну поведінку в безкоаліційній грі.
1995 р. За розробку теорії раціональних очікувань і дослідження людської поведінки в економіці
Роберт Лукас (н. 1937 р.),
Чиказький університет, США
Американський економіст. Лукас (Lucas) народився в м. Якима (штат Вашингтон, США). У 1964 р. отримав ступінь доктора економічних наук Чиказького університету. Представник неокласичного напряму в економічній науці, зокрема так званої “нової класики”. Його праці пов’язані з проблемою “адаптивних”, раціональних очікувань. Формування теорії раціональних очікувань, які ознаменували переосмислення суті макроекономічних досліджень, що тривали впродовж 70-х років. У цей період було здійснено серйозні розробки і на практиці перевірено гіпотезу про раціональні очікування, сформульовано принципи та розв’язані проблеми макроеконометричної оцінки економічної політики. Така еволюція в економічному аналізі відбулася, головним чином, завдяки науковому внеску Р. Лукаса, який обґрунтував положення, що очікування майбутнього мають вагомий вплив на прийняття рішень домашніми господарствами, фірмами та іншими суб’єктами господарської діяльності. Прикладом такого впливу є, зокрема, формування заробітної плати в конкурентному середовищі. Очікування індивіда майбутнього зростання рівня інфляції, попиту на робочу силу впливають на рівень заробітної плати, що, у свою чергу, змінює темпи зростання цін. На противагу теорії адаптивних очікувань, відповідно до якої очікування господарюючих суб’єктів майбутнього рівня інфляції формуються екстраполяцією тенденцій розвитку цього процесу в минулому, теорія раціональних очікувань орієнтована скоріше на майбутнє, ніж на минуле. Згідно з нею господарюючий суб’єкт формує свої очікування щодо майбутнього, спираючись на досвід минулого і аналіз майбутніх можливостей, використовуючи всю наявну інформацію. Відповідно до концепцій раціональних очікувань учасники господарського процесу поводяться так, ніби володіють певною мірою економічною теорією і в своїх розрахунках на майбутнє використовують повну інформацію про економічні явища. Теорія раціональних очікувань, як і теорія “економіки пропозицій” (нова класика), походить з монетаристської макроекономіки і має багато спільного з традиційною класичною економічною наукою. У працях, присвячених раціональним очікуванням, Р. Лукас виходить з того, що стабільний темп збільшення грошової маси має враховувати не лише потреби, пов’язані з розширенням виробництва продукції та зростанням доходів, а і суб’єктивні очікування господарюючих суб’ єктів щодо перспектив економічного розвитку, наслідків грошово-кредитної політики держави. Врахування цієї обставини важливе, оскільки циклічний розвиток економіки відбувається внаслідок недостатньої та недосконалої інформації, що призводить до помилкових оцінок господарської ситуації та економічної політики держави. Вчений відмежовується від неокейнсіанців, вважаючи, що запропоновані ними засоби стабілізації та ефективного розвитку економічної системи спричинили кризи 1974-1975 рр. та 1983-1985 рр. у світовому господарстві. Критикуючи кейнсіанство і вказуючи на відмінність від нього теорії раціональних очікувань, Р. Лукас на перше місце ставить господарюючий суб’єкт (або “гравця” за термінологією Дж Неша і Дж. Харшані) з його раціональною поведінкою, очікуваннями на основі повної та неповної інформації та відповідним прийняттям рішень. Відмінність від неокейнсіанства він вбачає у тому, що реакція “гравців” на ті самі заходи уряду не завжди адекватна. Люди, спираючись на власний досвід раціональних очікувань, наслідків певних рішень уряду, змінюють свою першу реакцію, якщо уряд і надалі здійснюватиме економічну політику, що не виправдала надій господарюючих суб’єктів. Як наслідок - непередбачений колективний ефект, коли люди передбачають результати змін економічного курсу внаслідок втручання у бюджетно-кредитну та валютну системи.
» следующая страница »
1 ... 87 88 89 90 91 9293 94 95 96 97 ... 100