Інвестознавство

Водночас реалізація процесу державного регулювання у сфері інве­стування ґрунтується на правовому, організаційному та інформацій­ному забезпеченні й моніторингу.

Інформаційне забезпечення і моніторинг відбивають стан капіта­лу галузей економіки, залучення інвестицій і здійснення інвестицій­ної діяльності, стан інвестиційного потенціалу, а також діяльність суб’єктів та об’єктів інвестування.

Організаційне забезпечення полягає у формуванні державних органів регулювання в інвестиційній сфері. Воно також містить у собі організацію і технологію розробки та реалізації державних програм інвестування й забезпечення страхування інвестицій.

Успіх інвестиційної політики визначають певні правові та органі­заційно-технічні заходи. Зокрема на середньо та довготермінову перс­пективу, на наш погляд, необхідно забезпечити:

•      захист прав власності;

•      дисципліну виконання контрактів;

•      підвищення дієвості інститутів державної влади;

•      сприяння малому бізнесу;

•      доступність кредитних ресурсів;

•      розвиток банківської системи і фондового ринку;

•      власність на землю і функціонування іпотеки.

У свою чергу, заходи на короткотермінову перспективу передба­чають :

•      політичну стабільність у державі;

•      стабільність податків;

•      низький рівень інфляції;

•      ведення бухгалтерського обліку за міжнародними стандартами; — свободу входження на ринок.

Державна стратегія залучення іноземних інвестицій має врахову­вати класифікацію галузей промисловості залежно від наявності по­тенційних джерел фінансування. Вирізняють декілька таких груп:

•      галузі, розвиток яких забезпечується централізованими держав­ними капіталовкладеннями;

•      виробничі об’єкти переважно приватного капіталу;

•      галузі, які на певному етапі потребують кредитних субсидій;

•      пріоритетні галузі для залучення і використання іноземних інве­стицій;

•       виробництва, у фінансуванні яких участь іноземних інвесторів має певні обмеження;

•       галузі, які закриті для іноземного інвестування, що пов’язано з національною безпекою, збереженням національного багатства.

При визначенні напрямів державного інвестування переваги вар­то надавати інвестиціям у галузі, які є вагомими для забезпечення жит­тєздатності економіки й одночасно мало привабливими для приват­них інвесторів, і такі, що забезпечують створення ринкової інфраст­руктури.

Одним із важливих аспектів розвитку національної економіки є сприяння залученню інвестицій у реальний сектор. Тут важливим є:

•      зближення рівнів прибутковості виробничого, торговельного та фінансового капіталів;

•      удосконалення процесів ціноутворення на високоякісну продук­цію, особливо широкого вжитку;

•      удосконалення митно-тарифних важелів регулювання експорт­но-імпортних операцій.

Дієвим інструментом активізації інвестиційних процесів в ринко­вих умовах економіки є державна амортизаційна політика, яка має за­безпечити надійне внутрішнє джерело фінансування капітальних вкла­день. Саме за рахунок амортизації у розвинених країнах формується до 70-80% інвестицій.

Амортизація впливає на процеси, що перебувають на стику фінан­сово-бюджетних (податкових) та інвестиційних інтересів. І якщо перші з них мають переважно короткотерміновий характер, то інвестиційна діяльність — середньо і довготерміновий, а сама амортизаційна по­літика формується завдяки своєрідному компромісу зазначених ас­пектів державного регулювання економіки. Підвищення норм амор­тизації і збільшення суми відрахувань розширює фінансові можливості підприємств і підсилює їхню інвестиційну активність.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 36 37 38 39 40 4142 43 44 45 46  ... 224