У сучасних умовах розвиток таких груп стає одним із основних напрямів розвитку світової економіки.
Останнім часом посилюється мотивація підприємств до входження в ФПГ. Такі наміри пов’язані з можливістю забезпечити контроль над підприємствами з метою налагодження вигідних технологічних і господарських зв’язків. Багатьох господарських суб’єктів приваблює перспектива спільної реалізації пріоритетних загальнонаціональних програм, отримання необхідної державної підтримки, освоєння довгострокових і перспективних інвестиційних проектів. ФПГ, які охоплюють промислові підприємства, дослідні організації торговельні фірми, банки та інші структури, засновані на внутрішніх договірних відносинах, стали своєрідним каркасом ринкової економіки багатьох країн.
Підприємства, що входять до складу ФПГ пов’язані між собою численними зв’язками з приводу фінансової, виробничої, збутової та іншої діяльності.
Існує багато інструментів інтеграції підприємств у ФПГ. До основних механізмів консолідації капіталу можна віднести такі:
а) холдингова форма управління акціонерним капіталом групи;
б) довірче управління головним підприємством акціями учасників групи;
в) взаємне володіння акціями учасників ФПГ;
г) довгострокові фінансові зв’язки;
д) спільне відкриття акціонерної компанії (головного підприємства; торгового дому тощо).
Холдинговий механізм групової організації є домінуючим у створенні й функціонуванні багатьох зарубіжних ФПГ як на національному, так і транснаціональному рівні. Досить часто холдинг виступає як компанія, яка володіє контрольним пакетом акцій учасників групи і визначає завдяки цьому її стратегію.
Система участі в капіталі гарантує головному підприємству здійснення контролю над дочірнім підприємством, але цей контроль в основному має стратегічний характер. Механізм узгодження інтересів учасників групи визначають такі юридичні документи:
• угода з фінансових питань, що регулює інвестиційну і дивідендну політику підприємств на наступний фінансовий рік;
• договір про єдине управління, де чітко визначено, які функції делегуються керівництву головного підприємства, тобто централізуються, а які виконуються децентралізовано, кожним учасником самостійно.
Об’єднання промислового і фінансового капіталів стає важливою умовою створення ефективно діючого механізму інвестування і міжгалузевого переливання капіталу, встановлення раціональних технологічних і коопераційних зв’язків, прискорення НТП. Через створення ПФГ розв’язуються проблеми забезпечення надійних поставок і збуту продукції послаблення хвилі неплатежів, налагодження взаєморозра- хунків між їх учасниками — тобто проблеми, що є істотними для нашої економіки. Крім того, об’єднання до груп промислових, фінансових, торговельних, страхових та інших організацій створює умови для реалізації державних програм, підвищення конкурентоспроможності, звуження сфери впливу тіньової економіки, посилення керованості економіки в цілому. Підприємницькі групи є доцільними також у справі боротьби із зарубіжними конкурентами і запобігання захопленню вітчизняних фірм іноземцями.
Отже, завдання, що вирішується в процесі створення ФПГ в Україні, полягає в тому, щоб максимально використати позитивні моменти діяльності подібних структур і послабити негативні (і перш за все — можливе підвищення рівня монополізації економіки).
На впровадження в економічну практику такої форми господарювання спрямовано Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні», введений в дію з 21 травня 1996 р.
Принципово важливим є те, наскільки прийнятий документ про ПФГ в Україні відповідає своїй суті, чи відіграє він стимулюючу роль у процесах інтеграції та перегрупування промислового, банківського і торговельного капіталів.
» следующая страница »
1 ... 207 208 209 210 211 212213 214 215 216 217 ... 224