Ефективність державного управління в контексті євроінтеграції України

Головним у соціальній сфері є зниження рівня бідності та зменшен­ня диференціації доходів населення за рахунок посилення адресності со­ціальної підтримки, стимулювання випереджаючих темпів зростання за­робітної плати. Водночас відчутне поліпшення життя людей можливе лише за умови успішного функціонування та розвитку реальної економіки.

Другий етап — 2005 — 2011 рр. передбачає комплексну модернізацію підприємств, утвердження принципів і механізмів структурно-іннова­ційної моделі розвитку та формування базових засад соціально орієнто­ваного ринкового господарства. За ці роки необхідно довести річні темпи зростання ВВП до 6 — 6,5%. Водночас мають залишатися високими (до 10

—                12%) темпи зростання інвестицій в основний капітал. Середньорічний рівень інфляції слід знизити до 3 — 5%. Зберігатиметься високий рівень зростання реальних доходів населення — у межах 6,5 — 7% за рік.

Подані прогнози першого та другого етапів економічної динаміки характеризують оптимістичний варіант розвитку української економіки. Відповідно до цього сценарію Україна матиме сприятливі передумови розвитку економіки і на віддаленішу перспективу.

V.   ІНСТИТУЦІЙНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ

Нова стратегія економічного та соціального розвитку передбачає формування інституційного середовища, яке б стимулювало, з одного боку, підприємницьку активність, економічне зростання на основі струк­турно-інноваційних перетворень, утвердження сучасної соціальної інфра­структури, механізмів соціально-ринкової економіки, а з іншого — подо­лання нагромадження суперечностей між економікою та суспільством. Йдеться про здійснення послідовної політики глибокої демократизації економічних процесів, утвердження повноцінних інститутів ринкової економіки та громадянського суспільства. Водночас стратегія інститу- ційних перетворень має узгоджуватися з визначеними Європейською Ра­дою критеріями членства в ЄС (копенгагенські критерії), які передбача­ють:

-  стабільність законів та інституційних структур, що гарантують де­мократію, верховенство закону, забезпечення прав людини, повагу та за­хист прав національних меншин;

- наявність діючої ринкової економіки та спроможність витримати тиск конкуренції і ринкових сил у межах ЄС;

- здатність взяти на себе зобов’язання, що випливають із членства в ЄС, включаючи визнання цілей політичного, економічного та валютного союзу.

Підвищення дієздатності держави

У процесі поглиблення реформ потрібно подолати штучне проти­ставлення держави і ринку. Слід виходити з того, що основним суб’єктом політики економічного зростання, дальшої демократизації суспільства та поглиблення інтеграційних процесів є держава. Звідси об’єктивна не­обхідність істотного зміцнення її дієздатності. Водночас слід виключити надмірне її втручання в ті сфери, де цього не повинно бути. Не витіснення вже сформованих ринкових механізмів, а їх доповнення, удосконалення, зміцнення, посилення дієвості та ефективності — такою має бути логіка роботи на цьому напрямі.

1. На новому етапі розвитку визначальним завданням держави є ство­рення сприятливих інституційних передумов реалізації завдань європейсь­кої інтеграції та утвердження в Україні соціально орієнтованої структур­но-інноваційної моделі розвитку.

2.  Серед особливо значущих завдань держави — сприяння (за допо­могою всіх наявних інструментів, фінансових та організаційних ресурсів) максимальній реалізації конкурентних переваг української економіки, зміцненню та розвитку передусім наукомістких галузей, які вже сьогодні демонструють високий технологічний рівень та конкурентоспроможність, а отже, і готовність стати “локомотивами” високотехнологічного зрос­тання. У сфері економічної політики в державі немає відповідальнішого завдання, ніж підтримка таких виробництв, створення максимально спри­ятливих умов діяльності національних компаній у відкритому конкурен­тному середовищі.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 75 76 77 78 79 8081 82 83 84 85  ... 224