Економічна теорія

96

За межами існуючого курсу грошової політики залишається і проблема подолання тенденції прискореного скорочення простору і зон функціонуван­ня гривні як валюти. Відбувається це в межах внутрішнього ринку України і ринку країн СНД. Треба зауважити, що на початку 1998 р. різко скоротилися кредитні відносини з країнами СНД. Не викликає сумніву, що зазначені тен­денції практично припиняють можливість активного використання кредитної емісії щодо розширення меж сукупного платоспроможного попиту і в цьому зв’язку попиту на національну валюту. Практика штучного обмеження кредит­ної емісії і підтримки дефіциту гривневої маси сприяють витісненню націо­нальної валюти з усіх сегментів українського внутрішнього ринку. Таким чи­ном, введення конвертованості гривні відкладається на невизначений термін, що не тільки не забезпечує стабільність національної валюти, а й призводить до дезорганізації всієї грошово-фінансової системи.

Дестабілізація функцій національної валюти.

Прийнято вважати, що в Україні існують своя грошова одиниця—гривня і своя фінансова система. Наукові диспути ведуться в основному про те, яка система краща — кейнсіанська чи монетарна, а також чи варто мінімізувати рівень інфляції чи робити її досить високою.

Щоб визначитися з цих питань, необхідно розглянути функції грошей. Будь-яка національна грошова одиниця має бути засобом накопичення, мірою вартості й засобом обігу.

•      Перші дві функції у нас стійко — прямо чи опосередковано — виконує долар. Спробуємо розглянути третю функцію — засіб обігу. Її характеризує та­кий параметр, як рівень монетаризації, тобто кількість грошей в економіці краї­ни.

Як відомо, ступінь (рівень) монетаризації економіки розраховується як частка від ділення грошей, які перебувають в обігу, на обсяг ВВП.

Ступінь монетаризації=

= (Грошова маса в обігу) / ВВП

Обидва показники використовуються у номінальному вираженні. Зістав­лення в реальному вимірі не є, як вважається, конче необхідним. Властивістю показника ступеня монетаризації є те, що запас зіставляється з потоком. Гроші є запасом певного виду капіталу (ресурсів) і вони можуть (цілком природно) бути зафіксованими лише на певну дату, стан грошей фіксується моментними спостереженнями. ВВП — це потікдоданої вартості, який створюється протя­гом певного часу і тому фіксується інтервальними спостереженнями. Якщо вдається знайти аналітичний взаємозв’зок між кількістю грошей в обігу та ВВП, то найкращі уявлення про динаміку ступеня монетаризації може дати перша

97

похідна від кількості грошей до ВВП. У іншому разі скорочення кроку спосте­режень (часової відстані між сусідніми спостереженнями) грошей і ВВП дозво­ляє отримати точніше уявлення про динаміку “забезпечення” грішми процесу виробництва та споживання ВВП.

Економічний зміст ступеня монетаризації. За аналогією з капіталоміст­кістю, фондомісткістю можна сказати, що ступінь монетаризації є “грошом- істкістю” продукції. Якщо виходити з такої точки зору, то низька “гро- шомісткість” нібито віддзеркалює високу ефективність використання грошей. Адже більш низький стосовно ВВП рівень, наприклад, виробничих запасів відображає більш високу ефективність їх використання. І тоді, здається, можна пишатися тим, що в Україні на виробництво одиниці продукції порівняно з іншими країнами потрібно значно менше такого привабливого виду капіта­лу, яким є гроші.

Але гроші відрізняються від інших видів капіталу найвищою ліквідністю, форма їх матеріалізації не істотною перешкодою для майже миттєвого переор­ієнтування з одних напрямів інвестування (використання грошей) на абсолютно інші. Під “майже миттєвим переорієнтуванням” ми розуміємо їх більшу мобільність порівняно з іншими видами активів. Такої властивості, наприк­лад, нема у виробничих запасів як складової оборотних фондів (оборотного капіталу). Водночас запас грошей на певну дату є тим обсягом ВВП, створено­го до цієї дати, який економічні агенти вважають за доцільне зберігати в гро­шовій формі, це “запас” ВВП у найбільш мобільній формі. Можна дати і таке- пояснення: приріст грошової маси, зрештою, має своїм джерелом приріст ВВП. Зростання монетаризації означає, що дедалі більша частка ВВП зберігається у грошовій формі. Однак таке твердження є абсолютно коректним за умов бе- земісійного примноження грошової маси, примноження її тільки за рахунок взаємовигідної співпраці пари “банк-економічний агент”. Випуск Централь­ним банком держави “пустих” грошей, грошей, які не є результатом приросту створеної доданої вартості, спроможний викривити картину. Протягом певно­го проміжку часу може скластися враження, що адміністративне, емісійне при­множення Центральним банком грошової маси в обігу дає зростання ступеня монетаризації. Однак, інфляція, яка безумовно прискорить зростання цін, до­сить швидко все поверне на “круги своя”. Ступінь монетаризації незабаром знизиться. Теоретично і Національний банк, емісійно кредитуючи суспільне виробництво, може взяти безпосередню участь у зростанні реального ВВП (хоча це функція комерційних банків). Однак, якщо це коли-небудь вдасться орган­ізувати за умов створення “надійної та злагодженої системи просування гро­шової маси”, то однак цей кредит матиме джерелом погашення приріст реаль­ної доданої вартості, реального ВВП.

 

« Содержание


 ...  76  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я