Основним компонентом грошової маси в сучасних умовах є не готівкові знаки, а залишки на рахунках у банках та небанківських кредитних установах. Вони використовуються для платежів шляхом перерахувань коштів з рахунку платника на рахунок їх одержувача. Принципи функціонування грошей, записаних на рахунках “грошей безготівкового обороту”, або “електронних”, в умовах проведення платежів на базі електронно-обчислювальної техніки, визначаються державою через регламентацію безготівкового обороту. Вона включає визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо.
Операції щодо готівкових і безготівкових розрахунків здійснюють банки та небанківські органи. Однак безпосереднє регулювання грошового обігу здійснюють банки, що зумовлює виділення їх як самостійного елемента грошової системи. Механізм регулювання позначається побудовою самої банківської системи—її організації за однорівневим чи дворівневим принципом.
Тип грошової системи визначається змістом її елементів та їх взаємодією, які обумовлюють тенденції розвитку та закономірності функціонування грошової системи. Як елемент господарського механізму країни грошова система відображає властиву йому сукупність економічних відносин, у зв’язку з чим набуває характеру системи ринкового чи неринкового типу.
Неринкову грошову систему відрізняє наявність значних обмежень щодо функціонування грошей (талони, карткові системи розподілу тощо), використання адміністративних методів регулювання грошового обігу (раціонування видачі грошей, лімітування кредитів тощо), розмежування сфер гоівкового і безготівкового обігу, заборона певних грошових операцій, здійснення контролю за грошовими операціями юридичних осіб та громадян і ін. У такій грошовій системі фактично порушуються її межі як форми організації обігу грошей, і регулювання поширюється на сам зміст грошових операцій. Даний тип грошової системи властивий адміністративно-командній економіці, якою і була система управління економікою колишнього СРСР. Він обумовлює підрив самої природи грошей як таких.
Грошову систему ринкового типу характеризує вільне функціонування грошей. Зберігаються лише певні обмеження проведення грошових операцій на рівні банків як елемента грошової системи країни. При цьому регулювання грошового обігу проводиться через використання економічних методів впливу на обсяг, динаміку та структуру грошової маси.
Відповідно до механізму регулювання валютних відносин виділяються грошові системи відкритого та закритого типу. У відкритій грошовій системі відсутні обмеження на проведення валютних операцій юридичними та фізичними особами. Режим регулювання валютних відносин та визначення валютного курсу забезпечують органічне включення національної економіки у світову. Грошова система закритого типу передбачає використання валютних обмежень, 90
які зумовлюють ізоляцію національної економіки від світової. За таких умов валютний курс не відображає реальної інвалютної ціни грошової одиниці країни, фактично виступає як формальний елемент грошової системи.
Відповідно до загальних законів функціонування грошей виділяються саморегулюючі та регульовані грошові системи. Саморегулюючими були системи обігу металевих грошових знаків (монет). Основою саморегулювання виступала рівність вартості, яку виражали монети в обігу, і вартості металу, що містився в них. У зв’язку з цим у конкретний період часу безпосередньо в обігу (функція грошей як засобу обігу) перебувала кількість монет, необхідна для реалізації товарів. Якщо через зміну обсягу виробництва і реалізації товарів потреба обігу в грошових знаках скорочувалася, то відповідна кількість монет вилучалася з обігу, перетворюючись на скарб. При розширенні виробництва і товарного обігу монети, що становили скарб, надходили в обіг. Так через функцію грошей як засобу утворення скарбу здійснювалося стихійне регулювання грошової маси, завдяки якому кількість грошових знаків в обігу підтримувалася на рівні потреби обороту в грошах.
» следующая страница »
1 ... 66 67 68 69 70 7172 73 74 75 76 ... 384