Монополізація біржових угод істотно підриває чинність закону попиту і пропозиції, порушуючи в такий спосіб механізм конкурентних відносин. Діяльність фінансових монополій на ринку цінних паперів, їх єдина політика в ролі покупців і продавців сприяють спекулятивним тенденціям і обумовлюють різкі коливання вартості акцій і облігацій на біржі, що в ряді випадків ускладнює придбання цінних паперів не тільки індивідуальними особами, а й корпораціями.
Монополізація біржових операцій не усунула цілком конкуренцію, але ускладнила її механізм. Це сприяло перетворенню фондової біржі в центр численних і досить глибоких суперечностей.
Тенденцію зниження ролі бірж в обороті цінних паперів відзначає ряд закордонних економістів. Німецький дослідник Е.Роде вважає причиною цього скорочення числа бірж порівняно з минулим і перехід ряду виконуваних ними функцій до великих банків. Водночас відзначається, що фондова біржа продовжує виконувати важливу роль у мобілізації тимчасово вільних коштів.
Основними географічними центрами біржової торгівлі і спекуляції в даний час є Нью-Йорк, Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх, Мілан, Токіо.
Панування на біржі великих кредитно-фінансових інститутів значною мірою сприяло інтернаціоналізації ринків цінних паперів, у тому числі і бірж економічно розвинутих країн, тому що вони, по суті, є транснаціональними. В даний час центральні біржі головних країн Заходу — за своєю суттю є міжнародними ринками. Причому торгівля цінними паперами ведеться в потужних міжнародних центрах або спеціальних фінансових анклавах невеличких країн.
Так, національна банківська мережа Люксембургу займає незначне місце на світовому ринку позичкових капіталів. У 1971 р. з 44 банків, що тут діяли, усього 8 були місцевими. Проте Люксембург перетворився в значний міжнародний банківський центр, де ведуть операції американські, західнонімецькі, швейцарські, бельгійські і французькі банки.
Те ж можна сказати про люксембурзьку фондову біржу, на якій лише незначна частина цінних паперів належить приватним, урядовим і муніципальним компаніям країни (у 1972 р. 69 видів з 806 зареєстрованих). Група американських європейських банків організувала клірингову палату “СІДЕЛ”, в якій взяли участь близько 500 банків і брокерських будинків. Люксембург дедалі більше стає світовим центром котування єврооблігацій.
На початку 80-х років у Японії зріс обсяг ринку іноземних кредитів в ієнах, помітно виросли число і розмір емісій іноземних облігацій в ієнах у Токіо, розвинувся доступний для іноземців ринок “Генсаки”. На ньому здійснюються одночасно купівля (продаж) і перепродаж (перекуповування) конкретних видів цінних паперів у визначені терміни за фіксованими цінами. У результаті учасники даного ринку виступають або позичальниками, або кредиторами залежно від типу угоди. Такі операції (депорт і репорт), відомі на фондових біржах ряду країн, мають виключно спекулятивний характер. Про масштаби інтернаціоналізації ринку цінних паперів свідчить не тільки участь у біржовому і поза- біржовому оборотах іноземних покупців, а й випуск на світовому ринку позичкових капіталів, зокрема на євроринки, по суті інтернаціональних фондових цінностей, оборот і вартість яких збільшуються.
» следующая страница »
1 ... 315 316 317 318 319 320321 322 323 324 325 ... 384