Внутрішньогалузева конкуренція сприяє зниженню витрат виробництва, впровадженню досягнень науки і техніки, стимулює процес концентрації виробництва і капіталу. У сучасних умовах вона переважає на окремих вузь- коспеціалізованих ринках конкретних видів товарів (наприклад, мінікомп'ютерів, телевізорів, легкових автомобілів тощо).
Оскільки ціни на ринку тяжіють до витрат, що встановлюються на підприємствах, які виробляють переважну масу продукції, то результатом внутрішньогалузевої конкуренції є перетворення окремих індивідуальних витрат виробництва, індивідуальних вартостей на єдину ринкову або суспільну вартість.
Міжгалузева конкуренція — це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства.
Залежно від різних умов виробництва в галузях підприємці за однакових витрат капіталу одержують неоднакову масу продукту. Тому в епоху вільної конкуренції ті товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку, намагалися вкладати свої капітали в галузі, де він вищий. Якщо це відбувалося, то пропозиція товарів у малоприбуткових галузях зменшувалася (що згодом зумовлювало зростання попиту на них), а у високоприбуткових — збільшувалася пропозиція і зменшувався попит. Внаслідок цього ринкові ціни на товари, виготовлені у галузях, куди переливаються нові капітали, знижуються, а в інших (звідки капітали відпливають) — зростають і стають вищими від ринкової вартості. Коли рівень прибутків у різних галузях вирівнюється, переливання капіталів припиняється, і в кожній галузі на однаковий капітал отримується однаковий середній прибуток. Цей прибуток є елементом середніх ринкових цін або цін виробництва.
У сучасних умовах переважна частка міжгалузевого переливання капіталу відбувається в межах багатогалузевих концернів і конгломератів.
Міжнародна конкуренція — це конкуренція виробників на світовому ринку, яка поєднує внутрішньогалузеву і міжгалузеву конкуренцію. На світовому ринку домінують компанії найрозвинутіших країн.
Міжнародна конкуренція сприяє збалансованому розвиткові світового ринку, переливу капіталу не тільки між сферами виробництва, а й між різними державами.
Конкуренцію можна поділити на сумлінну і несумлінну (нечесну).
Основними методами сумлінної конкуренції є:
— підвищення якості продукції;
— зниження цін ("війна цін");
— реклама;
— розвиток до- і післяреалізаційного обслуговування;
— створення нових товарів і послуг із використанням досягнень НТР і т. ін.
Сумлінна конкуренція поділяється на цінову і нецінову.
Цінова конкуренція означає, що головним методом боротьби проти конкурентів є ціна. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна, вартості своєї продукції. Це, по суті, боротьба за скорочення витрат виробництва завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, підвищенню її продуктивності.
Нецінова конкуренція пов'язана зі стратегією боротьби, спрямованої не на зміну цін, а на створення зовнішніх умов, які поліпшують реалізацію продукції.
Способи конкурентної боротьби
Поліпшення якості продукції. Відомо, що одна продукція може мати різну якість на різних підприємствах. Причиною цього є в основному порушення технології виробництва. Крім технологічної дисципліни, тут можливе використання технічних новинок, які становлять комерційну таємницю.
Використання реклами. Усі рекламні заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, інформувати
про споживчі властивості товару, спонукати споживача на покупку, нагадати про існування того чи іншого товару.
Реклама формує уявлення про особливі якості товару, хоча його споживча вартість при цьому часто залишається без змін. Мета реклами — акцентувати увагу на торговельних знаках і фірмових клеймах.
» следующая страница »
1 ... 79 80 81 82 83 8485 86 87 88 89 ... 246