Економічна теорія

За фактора­ми, що впли­вають на рух товарів і пос­луг

Рух товарів та послуг зумовлений внутріш­німи економічними факторами

На рух товарів та послуг суттєво впливає зовніш­ньоекономічна політика держав-учасниць

За наявністю (відсутніс­тю) бар'єрів для вільного переливу капіталів

Відносно незначні бар'єри

Наявність порівняно значних бар'єрів

 

Теорії зовнішньої торгівлі

Теорії зовнішньої торгівлі покликані відповісти на за­питання:

що лежить в основі МПП?

що визначає ефективність міжнародної спеціалізації для окремих країн?

чим керуються фірми у своїй поведінці стосовно вклю­чення їх у міжнародний обмін?

Історично першою є теорія зовнішньої торгівлі — меркантилізм (ХУІ—ХУІїст.) Ця теорія виходила з того, що багатство нації визначається обсягом золота. Тому завдання національних держав — продавати більше, ку­пувати менше, сприяючи таким чином переміщенню зо­лота, яке виконувало функцію світових грошей, з одних держав у інші.

Меркантилісти розглядали міжнародну торгівлю як гру з нульовою сумою, в якій виграш країни неминуче означає програш її торговельного партнера. Вони підкреслювали необхідність реалізації такої зовнішньоекономічної політи­ки, яка б сприяла досягненню позитивного сальдо торго­вельного балансу.

Класичні теорії зовнішньої торгівлі Теорія абсолютних переваг А. Сміта виходить з того, що добробут нації залежить від ступеня поглиблення по­ділу праці, в тому числі й міжнародного. А. Сміт дійшов висновку, що кожна країна має спеціалізуватися на вироб­ництві та експорті тих товарів, у виготовленні яких вона має абсолютні переваги, тобто виробництво товарів, які певній країні обходяться дешевше, повинне орієнтуватися не лише на задоволення потреб своєї держави, а й забезпе­чувати продаж їх (експорт) за кордон. Купувати (ввозити, імпортувати) держава повинна ті товари, виробництво яких у її межах обходиться дорожче. Відбір тих галузей і видів виробництв, на яких спеціалізуватиметься країна, здійснює не уряд, а невидима рука ринку. Кожна нація виграє від міжнародної торгівлі, оскільки вона обов'язково має певну абсолютну перевагу у виробництві тих чи інших товарів.

Теорія відносних переваг Д. Рікардо передбачала, що кожна країна використовує свій капітал і працю у тих га­лузях, які забезпечують їй найбільші вигоди. Керуючись принципом егоїстичного індивідуалізму, забезпечується загальне благо для всіх. Таким чином, відбувається най­ефективніший і найбільш економічний поділ праці між різними націями. Суть концепції Рікардо: наявність абсо­лютної переваги у національному виробництві того чи іншо­го товару не є необхідною умовою для розвитку міжнарод­ної торгівлі; міжнародний обмін можливий та ефективний за наявності порівняльних переваг. Порівняльні переваги виникають там, де для виробництва двох товарів викорис­товується різна кількість праці. Наприклад, дві країни (Ан­глія і Португалія) виробляють по два товари (сукно і вино). Португалія має абсолютні переваги перед Англією і у ви­робництві сукна, й у виробництві вина (табл. 21.3).

Таблиця 21.3. Витрати виробництва на одиницю продукції у робочих днях

Товари	Англія	Португалія
Вино	3	1
Сукно	4	2

У Португалії витрати на виробництво сукна порівняно з витратами на виробництво вина становлять 2 : 1, а в Англії 4:3, тобто відносно менші витрати на виробництво сукна

1

має Англія (1 — < 2). Затрати на виробництво вина у Пор­тугалії порівняно з виробництвом сукна становлять 1/2 , а в Англії — 3/4 , тобто виробництво вина ефективніше в Пор­тугалії, оскільки тут менші витрати на одиницю продукту. Отже, виходячи з теорії відносних переваг, Португалії вар­то спеціалізуватися на прибутковішому для неї виробництві вина, а Англії — сукна.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 199 200 201 202 203 204205 206 207 208 209  ... 246