Економічна теорія

 2. Економічний закон зростання потреб

Найважливішою ознакою потреб є їхній динамічний, мінливий характер.

Безперервний економічний та духовний прогрес су­спільства неминуче зумовлює як кількісне, так і якісне зро­стання потреб. Виникнення нових потреб супроводжується постійним урізноманітненням, примноженням, збагаченням та ускладненням їхньої структури. Прагнення задоволь­нити зростаючі потреби є спонукальним мотивом удоско­налення економічної діяльності, нарощування виробницт­ва економічних благ та поліпшення їхніх якісних характе­ристик. Однак зростання та розвиток потреб завжди випе­реджає можливості виробництва і не збігається з рівнем фактичного споживання. У цьому виявляється авангардна роль потреб, що знайшла відображення в економічному за­коні зростання потреб.

Всезагальний економічний закон зростання потреб відбиває внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв ’яз- ки між виробництвом та споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення.

Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу дедалі нових і нових потреб.

Таким чином, потреби і виробництво перебувають у су­перечливій залежності взаємовпливу та взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують стимули до виробницт­ва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові по­треби. Складний механізм взаємодії потреб та виробництва забезпечує безперервність суспільного відтворення (рис. 2.2).

Особливості вияву економічного закону зростання по­треб за сучасних умов пов'язані з гуманізацією соціально- економічного розвитку як визначальною ознакою форму­вання постіндустріального суспільства. Удосконалення структури потреб відображає процес розвитку людської осо­бистості та сприяє переходу:

Рис. 2.2. Взаємовплив потреб і виробництва

—        від домінування матеріальних до пріоритетного роз­витку духовних потреб, пов'язаних з творчістю, пізнанням, самовдосконаленням;

—         від масового виробництва та споживання до індиві­дуалізації потреб та засобів їхнього задоволення;

—         від прагнення безперервного нарощування обсягів споживання до розумного самообмеження;

—        від речової структури споживання до переважання у ній послуг.

Постійний процес удосконалення людської особистості, людська фантазія, конкуренція виробників і сучасні кому­нікації стимулюють постійний розвиток та урізноманітнен­ня потреб. Однак прагнення задовольнити на кожний мо­мент часу зростаючі потреби наштовхується на відносну обмеженість ресурсів. Вирішення протиріччя між невга­мовністю та безмежністю потреб і обмеженістю ре­сурсів породжує проблему вибору й визначає мету еко­номічної діяльності (рис. 2.3).

Кому дістануться вироблені блага і в якій кількості

Які блага, якої якості, у якій кіль

кості виробляти

Які ресурси та тех­нології використову­вати для виробниц­тва благ

Рис. 2.3. Взаємозв'язок потреб і виробництва як основа еко­номічного розвитку

Виявлення шляхів найкращого застосування обмежених ресурсів з метою максимально можливого задоволення без­межних потреб пов'язане з постійною оцінкою та відбором альтернативних варіантів підвищення ефективності еконо­міки. Розуміння потреб споживачів та вміння задовольни­ти ці потреби одночасно з вирішенням завдань раціональ­ного використання обмежених ресурсів стає вирішальною передумовою успіху підприємницької діяльності. Сучасний бізнес неможливий без оволодіння чіткою інформацією сто­совно якісних параметрів, обсягу та динаміки потреб, їхньо­го прогнозування, а також активного впливу на формуван­ня обсягів та структури споживання.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 12 13 14 15 16 1718 19 20 21 22  ... 246