Для кінестика - відповідно кінестетичні предикати (відчувати, почувати), кінестичні сенсорні модальності (жаркий, гарячий, сильний), та кінестетичні специфікатори дії (давити, гладити, торкатися).
Звичайно, існують і напівмодальні предикати, такі, як: думати, розуміти, довіряти, вважати, їх також треба використовувати, але роблячи акцент на відповідних предикатах.
Ефект рапорту в комунікації досягається методом настроювання однієї системи (психотерапевт) на іншу систему (клієнт). Рапорт - це однакове звучання двох камертонів, камертонів душі психотерапевта і душі клієнта. Ніякі переконливі слова, риторика і логіка аргументації не можуть замінити і підмінити ефект довіри, що складається із цього співзвуччя. Воно може бути доповнене та посилене приєднанням до темпу мови клієнта, його ритму дихання, жестикуляції. Зрозуміло, все це повинно робитись природно, а також непомітно.
Таке приєднання називають віддзеркаленням.
Сигнал про те, що рапорт досягнутий і клієнт готовий внутрішньо слухати терапевта, є зворотним віддзеркаленням. На якомусь етапі спілкування, після вдалого приєднання, потрібно змінити власну позу (форму сидіння). Через декілька хвилин, продовжуючи відповідати на запитання, не усвідомлюючи цього, клієнт віддзеркалює позу терапевта, тобто набуває пози терапевта. Через деякий час це може повторитись, закріпивши відносини ведучий - ведомий. Саме цей випадок - початок продуктивної психотерапевтичної роботи з клієнтом. Ця праця здійснюється з мовою клієнта в термінах вербальних паттернів - конкретизаторів.
Вербальні паттерни-конкретизатори.
Мова - репрезентація досвіду, так само, як карта - репрезентація території. Знову клієнту вказують на його досвід. Але в процесі кодування чуттєвого досвіду та слова, і в процесі декодування може зникати та псуватися важлива інформація. Це основна ситуація, в якій перебуває людина.
Використання паттернів-конкретизаторів - один із важливих аспектів психотерапевтичної праці в іміджетерапії.
Людина, вказуючи на конфлікт, дискомфортну ситуацію, використовує неконкретні імена, терміни, поняття, займенники. Мета терапевта - конкретизувати мову, відтворити перекручену інформацію, звести її з індивідуальним досвідом та територією.
Так, говорячи про людей, місця та речі, потрібно прагнути отримати повну репрезентацію інформації, яку він має на увазі, уточнити ім'я, предмет, місце.
Приклади:
Люди без почуттів. - Які конкретно люди?
Хіба немає жодного, кому це не належить?
У вашому житті не траплялись інші випадки? Чи можете ви навести приклад, назвати ім'я?
Місця, небезпечні для життя. - Які саме місця?
У чому полягає ця небезпека?
Для кого вони небезпечні?
Вони не люблять мене. - Хто саме?
За що не люблять?
За що вас дійсно не люблять? Номіналізація в мовленні клієнта - це використання слів з процесуальним значенням у якості іменників, причому процесуальність наче зникає. Дія подається так, нібито вона статична.
Приклади:
Я нещасливий. - Як? Що ви відчуваєте при цьому?
Коли ви це відчули?
Мені не вистачає свободи. - Коли?
З ким? Для чого?
Я не відчуваю себе рівним із людьми. - У чому?
Завжди? Стосовно чого?
Неконкретні дієслова - слова дії.
Мета терапевта - з’ясувати конкретний набір поведінкових реакцій, їхню самооцінку.
Приклади:
Він розглядає мене. - Що він робить?
Що робите ви?
У чому це виражено?
Що ви відчуваєте при цьому?
Я знаю, що ви думаєте. - Що саме?
Звідки ви знаєте?
Чому ви так упевнені?
Модальні оператори можливості і необхідності.
Слова типу: «Я не можу», «Це неможливо», «Я повинен» накладають обмеження на поведінку. Уточнення виявляє конкретні умови чи наслідки, які роблять дії необхідними чи неможливими.
» следующая страница »
1 ... 154 155 156 157 158 159160 161 162 163 164 ... 171