Банківські операції

—     за один випадок — письмове застереження щодо необхідності безу­мовного дотримання нормативу обов’язкового резервування;

—     за другий випадок — штраф у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.

В Україні політика мінімальних резервних вимог застосовується НБУ $ 1992 року. За цей період норматив резервування змінювався досить ча­сто (табл. 2.1). До того ж, часто змінювалися види залучених коштів, які підлягали обов’язковому резервуванню, що вкрай негативно позначило­ся на діяльності комерційних банків.

Таблиця 2.1

Норматив обов’язкового резервування коштів комерційних банків у НБУ, %

Показник	2000	2001	2002	2003	2004
Норматив обов’язкових резервів (на кінець періоду)	15	14	13	11	9

Як зазначалося вище, мінімальні резерви є інструментом монетарного регулювання, який придатніший для вирішення довготермінових завдань грошово-кредитної політики. Часті зміни цього інструмента не сприяють стабілізації роботи банківської системи зокрема та економіки країни у цілому. І ось чому:

—підвищення норми резервування призводить до зростання бездо- ходних активів, а отже, до зниження прибутковості комерційних банків. Намагаючись компенсувати втрачений прибуток, комерційні банки підви­щують вартість кредитів, що надаються, знижують процентні ставки за депозитами, здійснюють реструктизацію банківських пасивів, що в свою чергу призводить до зниження ефективності використання залучених ресурсів;

— оскільки обов’язкове резервування є прихованою формою оподат­кування, то часта зміна його норми не сприяє тому, щоб комерційні банки розробляли довгострокові стратегії розвитку. Якщо центральний банк часто змінює резервні вимоги, банки втрачають бажання надавати креди­ти на тривалий строк; навпаки, вони намагаються збільшити надлишкові резерви як гарантію проти ймовірної втрати ліквідності, спричиненої підвищенням резервних вимог. Збільшення (у загальній масі) частки ко­роткострокових кредитів у перспективі негативно вплине на економіку, оскільки не вистачатиме інвестицій в обладнання та виробничі потуж­ності.

Починаючи з 2001 року НБУ, враховуючи ситуацію у грошово-кре­дитній сфері, значно лібералізував механізм формування комерційними банками обов’язкових резервних вимог, а саме:

—норма мінімальних резервів застосовується диференційовано, за­лежно від характеру і строку вкладу (табл. 2.2);

—збільшився звітний період резервування від 15-ти днів до одного місяця;

—     заходи впливу за порушення комерційними банками нормативу ре­зервування стали більш поміркованими.

Знизившись з 1 березня 2002 року норми резервування за короткост­роковими депозитами фізичних осіб у національній валюті до 6%, за дов­гостроковими депозитами у національній валюті до 2% (для фізичних осіб) та 4% (для юридичних осіб) (табл. 2.2), НБУ створив хороші переду­мови для комерційних банків щодо залучення коштів у національній ва­люті до банківської системи, особливо строкових коштів громадян (зао­щаджень).

Таблиця 2.2

Норми формування комерційними банками обов’язкових резервів залежно від виду залучених коштів

Норматив	Резервні вимоги до 10.12.2001	Резервні вимоги з 10.12.2001	Резервні вимоги з 10.12.2002
Короткострокові депозити юридичних осіб незалежно від валюти	14%	12%	12%
Короткострокові депозити фізичних осіб у національній валюті	12%	10%	6%
Короткострокові депозити фізичних осіб в іноземній валюті   « Содержание » следующая страница » 1  ... 47 48 49 50 51 5253 54 55 56 57  ... 233