Економіка праці

12.                           Групи, як правило, неохоче приділяють увагу та час пла­нуванню методів роботи і стратегій.

Спроби усунути такого роду недоліки утворюють особливий вид заходів, що дістали назву "методичні консультації". Мета - змінити склад, чисельність і процедури роботи групи для підвищення її ефективності.

Розрізняють три основні форми методичних консультацій:

1.                          "Лй кос"-консультації. Консультант працює з групою у тіс­ному контакті, повідомляє їй результати аналізу методів роботи групи і тонко підводить її до необхідності шукати більш ефективні методи. Ці консультації не пов'язані з певним методом, залежать від досвіду та вміння консультанта, тому відсутня чітка методика їх проведення.

2.                            Утворення бригад. Цей тип консультацій спрямований на довгострокові зміни соціального клімату в групі та формування більш адекватних міжособових стосунків.

3.                            Цілеспрямовані консультації. Консультант або керівник групи підключає учасників до ретельно розробленої стратегії з метою ефективного розв' язання проблеми. Консультант намагається також впли­вати на склад і розмір групи та ретельно структурувати проблему, яка стоїть перед групою, щоб підвищити ефективність процесу розв'язання.

Результатом процесу слугують ідеї та проекти, до розробки яких можна приступити негайно по завершенні групового процесу. Наслідки роботи групи можуть відчуватися протягом днів, місяців і навіть років після її завершення, і вони включають такі аспекти пове­дінки, які у певній мірі пов'язані з участю в групі. Сюди входять вико­ристання результатів, отриманих групою, продовження роботи групи без участі консультанта, зміни у міжособових стосунках, так само як і структурні, технологічні та процедурні зміни в самій організації (рис. 9.3).

Рис. 9.3 - Фактори, що впливають на результати групового процесу 130

Слід виділити фактори, які, швидше за все, зумовлять підви­щення дієвості групового процесу:

-                            індивідуальні: 1) розуміння завдання; 2) здатність учасників розв'язати дане завдання; 3) досвід участі в роботі груп; 4) відповід­ність обумовленої ролі учасника завданню групи; 5) наявність стиму­лів більш високого порядку (потреба у самовираженні, зростанні, різ­номанітності, участі в колективній роботі);

-                           групові: 1) однорідність групи з точки зору освіти, відповідаль­ності, становища в організації; 2) наявні в учасників знання, пов' язані з груповим завданням, що розв'язується; 3) санкціонування групи вищим керівництвом; 4) норми стосовно відкритого обговорення стратегії;

-                           організаційні: 1) розуміння завдання; 2) наявність достат­нього часу, відсутність поспіху; 3) необхідність змін; 4) чітка поста­новка цілей організації; 5) узгоджене використання партисипативного методу; 6) тенденція до партисипативного стилю управління.

Успіх роботи групи залежить і від форми організації її діяль­ності (рис. 9.4).

Рис. 9.4 - Варіанти організації діяльності групи

Вибір тієї або іншої форми організації спільної праці визнача­ється в основному двома чинниками: завданням, що стоїть перед гру­пою, і рівнем її соціально-психологічної зрілості. Здебільшого, за ви­нятком деяких видів складних індивідуальних творчих робіт, перевага віддається колективно-кооперативній формі організації спільної діяль­ності. Вона має потенційно максимальний супераддитивний (синергіч­ний) ефект, що найкраще мобілізує інтелектуальні, емоційні та фізичні ресурси членів групи, поліпшує можливості сприйняття, переробки інфор­мації та прийняття оптимальних рішень. Ця ж форма організації роботи краще інших запобігає можливості появи помилкових рішень. При склад­ній творчій роботі перевага віддається індивідуальній і скоординованій формам організації спільної діяльності, які епізодично сполучаються з

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 74 75 76 77 78 7980 81 82 83 84  ... 156