Наступниками Веспасіана були його сини Тіт (79—81 рр.) І До- міціан (81—96 рр.), які продовжували політику батька. Але слід мати на увазі, що за часів правління Доміціана значно посилився терор у державі і це викликало невдоволення різних верств населення.
Із 96 р. До влади приходить династія Антонінів: Марк Нерва (96-98 рр.), Траян (98-117 рр.), Адріан (117-138 рр.), Антонін Пій (138-161 рр.), Марк Аврелій (161-180 рр., до 169 р. У нього був співправитель Луцій Вер) і Коммод (180-192 рр.). Найвидат- нішою постаттю в цій династії був Траян, часи правління якого характерні новими завоюваннями Риму. Він завоював Дакійське царство, збудував систему прикордонних укріплень, розбив на сході парфян, захопивши всю Вавилонію, і дійшов до Перської затоки. Для внутрішньої політики Траяна характерним було подальше зміцнення імператорської влади. Монархія (або імперія) оголошувалась громадянським служінням, загальним благом. Велику увагу Траян приділяв провінціям. Він дбав про упорядкування провінційних і загальнодержавних фінансів, будівництво, права різних міст, їх охорону тощо. В Італії створюється спеціальний грошовий фонд (аліментарний), з якого під невеликі відсотки (5 % річних) надавали позички дрібним землевласникам. Відсотки з цих позичок йшли на виховання малолітніх сиріт і дітей незаможних батьків. Відновились роздавання хліба і грошей бідним, грандіозні видовища для населення (гладіаторські бої, бої з дикими звірами), дотримувались усіх старих традицій і звичаїв. Траян намагався бути добрим і турботливим імператором для всіх. Недарма ж після його смерті стало традицією бажати наступному імператору бути "щасливішим за Августа і кращим за Траяна".
За його наступника Публія Елія Адріана, якого проголосили імператором сирійські легіони, для подальшого зміцнення імператорської влади було запроваджено низку реформ. Рада принцепса (сошіїіит prmcipis), утворена ще Августом, стала при Адріані установою офіційною і постійною, причому до її складу, крім сенаторів, ввели вершників. Велику роль в імператорській раді почали відігравати юристи. Члени ради одержували встановлену платню, а звання члена ради вважалося високим службовим становищем. Рада висловлювала свою думку, а принцепс-імператор ухвалював рішення. За часів Адріана виробляється та норма, яку римські юристи згодом сформулювали висловом: воля принцепса є законом. Імператорські канцелярії стали загальнодержавними установами. Замість вільновідпущеників їх очолили солідніші люди, переважно вершники. Штат різних імператорських чиновників значно розширився.
За дорученням Адріана найвидатніший юрист тих часів Сальвій Юліан опрацював преторські едикти, вибрав і систематизував ті з них, які зберігали значення для цього періоду. Кодифікаційна робота завершилась виданням так званого Вічного едикту (Еdiсtum регрешит), після чого ініціатива у зміні правових норм перейшла від преторів до імператора. У Вічному едикті було поєднано едикти звичайних преторів і преторів для перегринів. Перша його частина стосувалася судочинства перед магістратом, друга — формул і позовів, третя містила постанови про судові рішення та їх виконання.
За період свого правління Адріан об'їздив майже всі провінції, приділяючи велику увагу зміцненню обороноздатності імперії та її кордонів. Навіть у далекій Британії було споруджено прикордонний вал. Плавав він і вверх по Нілу. Адріан дозволив приймати в римську армію чужоземців. Кількість війська збільшилася, але армія з цього часу почала варваризуватися.
Його наступники — Антонін Пій, Марк Аврелій і Луцій Вер усе життя присвятили продовженню політики зміцнення Римської держави, кордони якої були значно розширені за рахунок успішних завоювань, які, зокрема, активно проводив Марк Аврелій. При Коммоді ж спостерігається занепад у всіх галузях економіки, настає соціальна криза, що було зумовлено насамперед нераціональною політикою самого імператора, який розтринькував кошти і майже не приділяв уваги державним справам. Це і стало причиною його вбивства найближчим оточенням.
» следующая страница »
1 ... 146 147 148 149 150 151152 153 154 155 156 ... 215