Історії держави і права зарубіжних країн

У провінціях утримувались постійні римські гарнізони, римська поліція, римські чиновники набували дедалі більшого значення. Вони здійснювали функції управління, судочинства, збирали по­датки тощо. Місцеве право витіснялось римським.

Водночас певний час зберігався поділ провінцій на дві кате­горії — імператорські і сенатські. Імператорські перебували безпо­середньо під управлінням принцепса-імператора внаслідок його проконсульської влади. До них належали ті провінції, де боротьба місцевого населення проти римлян ще не була остаточно приду­шена, і тому там перебували римські армії (Сирія, Північна Іспа­нія та ін.). Управляли ними призначені принцепсом легати (^аи А^шш рго ргаешге), наділені владою пропреторів, які поєднували найвище цивільне управління з військовим командуванням. У ле­гатів були помічники — легат, котрий командував військом, і про- претори, які відали справами цивільного управління, фінансами, збиранням податків, судочинством та ін.

Сенатські провінції формально підпорядковувались сенату. Це були спокійніші, "замирені" провінції, де римляни не тримали значних збройних сил (Африка, Сицилія, Сардинія та ін.). Очо­лювали їх проконсули, призначені сенатом. Помічниками прокон­сулів були легати (командували військами і відали судовими спра­вами), квестори (відали фінансами).

Такий поділ провінцій не означав цілковитої відмови імперато­ра від втручання у справи сенатських провінцій. Маючи вищу вла­ду — ітрегіит, принцепс-імператор здійснював нагляд і за се­натськими провінціями. Він скеровував розпорядження місцевим магістратам, виряджав туди урядовців, зокрема представників фіс­ку, для контролю над надходженням податків для утримання вій­ська, в разі потреби посилав війська, своєю владою запроваджував новий порядок судочинства (наприклад, у Кіренаїці). Август вер­шив суд над римськими громадянами в сенатських провінціях, звинуваченими у скоєнні тяжких злочинів. До нього надходили апеляції на рішення місцевих судів навіть у тих випадках, коли їх ухвалювали суди вільних міст і общин.

У всіх провінціях Августа вшановували як найвищу особу в дер­жаві, віддавали релігійні почесті, будували присвячені йому храми. У головному храмі кожної провінції щороку збиралися жерці для урочистого моління і подяки Августові. Август теж не залишався в боргу: старі провінції діставали пільги, упорядковувалась податкова система. Відкупи остаточно не було скасовано, але вони втратили колишнє значення, оскільки багато податків збирали безпосередньо прокуратори. Припинився колишній безконтрольний грабунок про­вінцій окремими намісниками і відкупниками.

У деяких провінціях привілейовані групи місцевого населення поряд з римлянами дістали право обиратися до складу судів, де розглядалися кримінальні справи, за які загрожувала смертна кара. Тільки з провінціалів формувалися суди з розгляду цивільних справ. Спеціальною постановою було запроваджено спрощений порядок розгляду справ про здирство у провінціях. У Римі прий­мали й уважно вислуховували делегації міст і общин, які нерідко скаржились на правителів провінцій.

У всіх провінціях виникли так звані провінціальні збори, які складалися з представників усіх верств населення. Влаштовуючи торжества на честь імператора, посилаючи йому з різних нагод поздоровлення, вони водночас висловлювали прохання з місцевих проблем, скарги на правителів — до цього Август ставився дуже уважно.

Всі ці заходи були спрямовані на те, щоб привернути симпатії населення провінцій до римської влади, римського панування. Верхівці місцевого населення надавалось усе більших прав і при­вілеїв, вона допускалась до місцевого управління справами. Тим самим Август створював надійну опору своїй владі. Звичайно, таку політику проводили не в усіх провінціях. На новозавойованих зем­лях римляни рішуче і жорстоко експлуатували місцеве населення на правах завойовників.

 

« Содержание


 ...  147  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я