У провінціях утримувались постійні римські гарнізони, римська поліція, римські чиновники набували дедалі більшого значення. Вони здійснювали функції управління, судочинства, збирали податки тощо. Місцеве право витіснялось римським.
Водночас певний час зберігався поділ провінцій на дві категорії — імператорські і сенатські. Імператорські перебували безпосередньо під управлінням принцепса-імператора внаслідок його проконсульської влади. До них належали ті провінції, де боротьба місцевого населення проти римлян ще не була остаточно придушена, і тому там перебували римські армії (Сирія, Північна Іспанія та ін.). Управляли ними призначені принцепсом легати (^аи А^шш рго ргаешге), наділені владою пропреторів, які поєднували найвище цивільне управління з військовим командуванням. У легатів були помічники — легат, котрий командував військом, і про- претори, які відали справами цивільного управління, фінансами, збиранням податків, судочинством та ін.
Сенатські провінції формально підпорядковувались сенату. Це були спокійніші, "замирені" провінції, де римляни не тримали значних збройних сил (Африка, Сицилія, Сардинія та ін.). Очолювали їх проконсули, призначені сенатом. Помічниками проконсулів були легати (командували військами і відали судовими справами), квестори (відали фінансами).
Такий поділ провінцій не означав цілковитої відмови імператора від втручання у справи сенатських провінцій. Маючи вищу владу — ітрегіит, принцепс-імператор здійснював нагляд і за сенатськими провінціями. Він скеровував розпорядження місцевим магістратам, виряджав туди урядовців, зокрема представників фіску, для контролю над надходженням податків для утримання війська, в разі потреби посилав війська, своєю владою запроваджував новий порядок судочинства (наприклад, у Кіренаїці). Август вершив суд над римськими громадянами в сенатських провінціях, звинуваченими у скоєнні тяжких злочинів. До нього надходили апеляції на рішення місцевих судів навіть у тих випадках, коли їх ухвалювали суди вільних міст і общин.
У всіх провінціях Августа вшановували як найвищу особу в державі, віддавали релігійні почесті, будували присвячені йому храми. У головному храмі кожної провінції щороку збиралися жерці для урочистого моління і подяки Августові. Август теж не залишався в боргу: старі провінції діставали пільги, упорядковувалась податкова система. Відкупи остаточно не було скасовано, але вони втратили колишнє значення, оскільки багато податків збирали безпосередньо прокуратори. Припинився колишній безконтрольний грабунок провінцій окремими намісниками і відкупниками.
У деяких провінціях привілейовані групи місцевого населення поряд з римлянами дістали право обиратися до складу судів, де розглядалися кримінальні справи, за які загрожувала смертна кара. Тільки з провінціалів формувалися суди з розгляду цивільних справ. Спеціальною постановою було запроваджено спрощений порядок розгляду справ про здирство у провінціях. У Римі приймали й уважно вислуховували делегації міст і общин, які нерідко скаржились на правителів провінцій.
У всіх провінціях виникли так звані провінціальні збори, які складалися з представників усіх верств населення. Влаштовуючи торжества на честь імператора, посилаючи йому з різних нагод поздоровлення, вони водночас висловлювали прохання з місцевих проблем, скарги на правителів — до цього Август ставився дуже уважно.
Всі ці заходи були спрямовані на те, щоб привернути симпатії населення провінцій до римської влади, римського панування. Верхівці місцевого населення надавалось усе більших прав і привілеїв, вона допускалась до місцевого управління справами. Тим самим Август створював надійну опору своїй владі. Звичайно, таку політику проводили не в усіх провінціях. На новозавойованих землях римляни рішуче і жорстоко експлуатували місцеве населення на правах завойовників.
» следующая страница »
1 ... 142 143 144 145 146 147148 149 150 151 152 ... 215