1. Невизначеність зовнішнього середовища і наявність непередбачених змін роблять необхідним корегування очікувань підприємства відносно зовнішніх умов і відповідне виправлення й уточнення планів.
2. Змінюються не лише фактичні передумови, але й уявлення підприємства про свої внутрішні цінності і можливості. Якщо підприємство не буде враховувати такі зміни, запланований і отриманий результат може виявитись нікому не потрібним.
3. Безперервний процес планування дозволяє забезпечувати постійну залученість членів у планову діяльність із всіма витікаючими з цього вигодами.
Принцип гнучкості тісно пов’язаний з принципом неперервності і полягає в наданні планам і процесу планування здатності змінювати свою спрямованість у зв’язку з виникненням непередбачуваних обставин. Тобто, при окресленні результатів, маємо окреслювати його з певним резервом — не робити рамки занадто вузькі або занадто широкі; в результаті ми повинні чітко визначити, чи зробили ми те, чого жадали, чи ні.
Для здійснення принципу гнучкості плани повинні складатись таким чином, щоб у них можна було вносити зміни, пов’язуючи їх із зміною внутрішніх чи зовнішніх умов. Тому плани, зазвичай, містять так звані резерви. Однак, існують певні межі резервів планування:
1. Резерви, закладені в показниках, не повинні бути занадто великими, тому що плани виявляться неточними.
2. Занадто низькі межі тягнуть за собою занадто часті зміни у планах, що розмиває орієнтири діяльності організації.
Отже, здатність змінювати спрямованість планів характерна для принципу гнучкості.
Рамки встановленого циклу є характерними для принципу точності. Плани повинні бути конкретизовані і деталізовані в тій мірі, в якій дозволяють зовнішні і внутрішні умови діяльності підприємства.
Стратегічне довготермінове планування вимушене обмежуватись визначенням основних цілей і найбільш загальних напрямків діяльності, тому що якість достовірної інформації про майбутнє дуже не висока, а діапазон і швидкість змін постійно збільшуються. У планах, розрахованих на короткі проміжки часу, конкретність і пропрацьованість деталей повинні стати обов’язковими рисами, оскільки такі плани є інструкціями, що визначають дії людей і колективів, які реалізують ці плани.
5.4.3. Типи планування
Планування може відноситись до того чи іншого типу, в залежності від ознаки, за якою відбувається класифікація. Ознаками, що визначають тип планування є:
— ступінь невизначеності у плануванні;
— часова орієнтація ідей планування;
— горизонт планування.
Відповідно, існують чотири класифікації типів планування.
1. В залежності від ступеня невизначеності у плануванні.
2. В залежності від часової орієнтації ідей планування.
3. За горизонтом планування.
4. За ступенем значення для підприємства.
Розглянемо детальніше кожен з них:
1. Ступінь невизначеності в плануванні.
В залежності від ступеня невизначеності у плануванні розрізняють:
1. Детерміноване планування — такий тип системи планування, який діє в повністю передбачуваному середовищі, чітко визначених рамках і не має нестачі інформації.
Відповідно, події у таких системах мають повну визначеність: можна дати 100 % гарантію, що якщо подія А відбудеться, то наступною буде подія Б, саме тому такі системи називаються детермінованими.
Схоластичними називаються системи планування, які діють у повністю передбачуваному середовищі.
Звичайно, виникає запитання, а чи можливе існування детермінованих систем на практиці? Якщо говорити про планування на рівні підприємства в цілому, то, безперечно, ні, тому що будь-яка організація функціонує в умовах невизначеного, змінного середовища і не може бути до кінця впевнена у певному результаті. А ось планування на рівні підрозділів (груп), як правило, має високу визначеність і точність у передбаченні результатів. Такі плани носять характер конкретних завдань.
» следующая страница »
1 ... 42 43 44 45 46 4748 49 50 51 52 ... 204