Проектний аналіз

1.    Невизначеність зовнішнього середовища і наявність непередбаче­них змін роблять необхідним корегування очікувань підприємства віднос­но зовнішніх умов і відповідне виправлення й уточнення планів.

2.    Змінюються не лише фактичні передумови, але й уявлення підприємства про свої внутрішні цінності і можливості. Якщо підприєм­ство не буде враховувати такі зміни, запланований і отриманий результат може виявитись нікому не потрібним.

3.    Безперервний процес планування дозволяє забезпечувати постійну залученість членів у планову діяльність із всіма витікаючими з цього ви­годами.

Принцип гнучкості тісно пов’язаний з принципом неперервності і по­лягає в наданні планам і процесу планування здатності змінювати свою спрямованість у зв’язку з виникненням непередбачуваних обставин. Тоб­то, при окресленні результатів, маємо окреслювати його з певним резер­вом — не робити рамки занадто вузькі або занадто широкі; в результаті ми повинні чітко визначити, чи зробили ми те, чого жадали, чи ні.

Для здійснення принципу гнучкості плани повинні складатись таким чином, щоб у них можна було вносити зміни, пов’язуючи їх із зміною внутрішніх чи зовнішніх умов. Тому плани, зазвичай, містять так звані резерви. Однак, існують певні межі резервів планування:

1.    Резерви, закладені в показниках, не повинні бути занадто велики­ми, тому що плани виявляться неточними.

2.    Занадто низькі межі тягнуть за собою занадто часті зміни у планах, що розмиває орієнтири діяльності організації.

Отже, здатність змінювати спрямованість планів характерна для прин­ципу гнучкості.

Рамки встановленого циклу є характерними для принципу точності. Плани повинні бути конкретизовані і деталізовані в тій мірі, в якій доз­воляють зовнішні і внутрішні умови діяльності підприємства.

Стратегічне довготермінове планування вимушене обмежуватись визначенням основних цілей і найбільш загальних напрямків діяльності, тому що якість достовірної інформації про майбутнє дуже не висока, а діапазон і швидкість змін постійно збільшуються. У планах, розрахова­них на короткі проміжки часу, конкретність і пропрацьованість деталей повинні стати обов’язковими рисами, оскільки такі плани є інструкція­ми, що визначають дії людей і колективів, які реалізують ці плани.

5.4.3.      Типи планування

Планування може відноситись до того чи іншого типу, в залежності від ознаки, за якою відбувається класифікація. Ознаками, що визначають тип планування є:

—  ступінь невизначеності у плануванні;

—  часова орієнтація ідей планування;

—  горизонт планування.

Відповідно, існують чотири класифікації типів планування.

1.    В залежності від ступеня невизначеності у плануванні.

2.     В залежності від часової орієнтації ідей планування.

3.    За горизонтом планування.

4.     За ступенем значення для підприємства.

Розглянемо детальніше кожен з них:

1. Ступінь невизначеності в плануванні.

В залежності від ступеня невизначеності у плануванні розрізняють:

1.    Детерміноване планування — такий тип системи планування, який діє в повністю передбачуваному середовищі, чітко визначених рамках і не має нестачі інформації.

Відповідно, події у таких системах мають повну визначеність: можна дати 100 % гарантію, що якщо подія А відбудеться, то наступною буде подія Б, саме тому такі системи називаються детермінованими.

Схоластичними називаються системи планування, які діють у повністю передбачуваному середовищі.

Звичайно, виникає запитання, а чи можливе існування детермінова­них систем на практиці? Якщо говорити про планування на рівні підприєм­ства в цілому, то, безперечно, ні, тому що будь-яка організація функціо­нує в умовах невизначеного, змінного середовища і не може бути до кінця впевнена у певному результаті. А ось планування на рівні підрозділів (груп), як правило, має високу визначеність і точність у передбаченні ре­зультатів. Такі плани носять характер конкретних завдань.

 

« Содержание


 ...  47  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я