8. Полегшення розуміння результату, оскільки бачимо мету.
9. Оцінка досягнутих результатів.
10.Затрачений час на планування виправдовується результатом.
11.Попасти в точку з 6-го, а не з 60-го разу.
12.Можливість чіткого прорахунку.
13.Ілюзія успіху.
14.Позбавлення від почуття невизначеності.
15.Розподіл ролей (часових рамок).
На думку багатьох практикуючих проектних менеджерів, одним із найбільш суттєвих недоліків планової діяльності є необхідність додаткових витрат на:
— дослідження,
— залучення додаткового персоналу,
— додаткових часових ресурсів, тощо.
Основними недоліками планування є:
1. Додаткові затрати на дослідження.
2. Залучення додаткового персоналу.
3. Затрати часу.
Конкретизуємо та деталізуємо недоліки планування:
1. Не завжди можна однозначно передбачити кінцевий результат (який ми хочемо, запланувавши отримати) через суб’єктивні чинники.
2. Елементи творчості обмежені чіткими рамками завдання.
3. Фактор ризику (не все від нас залежить).
4. Великі витрати часу, людських ресурсів на проведення досліджень і складання доброго плану.
5. Різне бачення кінцевої мети на практиці в часі або часова проблема (план є теорія — не вистачає часу на реалізацію).
6. Неправильно викладена місія (можливість помилки на початковому етапі (!).
7. Неможливість передбачити всі обставини.
8. Негнучкість до умов, які можуть змінюватись.
9. Часта відсутність моніторингу на етапі реалізації (!).
10.Відірваність від реальних обставин (теорії від практики).
Крім цього планування вимагає витрат часу — дефіцитного і досить обмеженого ресурсу. Чи може собі дозволити підприємство здійснювати такі витрати і, відповідно, займатися плануванням? Так, може, тому що затрати на планування, як вже зазначалось, створюють ряд переваг у діяльності організації. Тому питання про затрати правильніше сформулювати наступним чином:
Які повинні бути додаткові витрати, необхідні для того, щоб здійснити планування на підприємстві? Мінімальним результатом планування є недопущення грубих помилок у діяльності, тобто набуття здатності передбачати несприятливі обставини майбутнього і ліквідовувати їх. Якщо витрати ресурсів підприємства призвели до такого результату, — цього вже достатньо.
Для мінімізації виникаючих недоліків слід завжди пам’ятати правило визначення витрат на планування, яке звучить наступним чином:
«Будь-які додаткові ресурси повинні бути витрачені тільки в тому випадку, якщо вони створюють додатковий позитивний ефект».
Мінімальними витратами на планування є такі, які забезпечують виживання підприємства, а будь-які додаткові витрати повинні забезпечувати їх розвиток.
3. Поєднання формального планування з іншими способами прийняття рішень.
Формальне, тобто свідоме, організоване за допомогою особливих методик, планування є лише однією з форм прийняття управлінських рішень. Окрім формального планування, практично кожен керівник і менеджер використовує так зване «інтуїтивне передбачення», тобто планування засноване на досвіді керівництва, а також на сукупності індивідуальних якостей:
— винахідливості,
— творчих здібностях,
— креативності, тощо.
Як говорить досвід, такий підхід до планування здійснюється на початкових етапах. Швидкий розвиток і великий успіх підприємства дуже часто не є пов’язаним із формальним плануванням, а є наслідком управлінського таланту, енергійного і рішучого керівництва організацією. Більшість підприємств починають застосовувати планування в той період свого розвитку, коли вже пройшов етап швидкого росту, коли з’являються проблеми в закріпленні досягненого успіху, забезпеченні стабільності.
» следующая страница »
1 ... 39 40 41 42 43 4445 46 47 48 49 ... 204