редили у своїй власності величезний капітал, тоді як переважна маса людей є бідними, або живуть на грані бідності; особи найманої праці, ставши безробітними, довгий час не можуть знайти відповідну роботу, втрачають кваліфікацію, вони і їх сім’ї також змушені жити в економічних злиднях.
Однак ці крайності в процесі трансформації економіки згладжуються, поступово (хоча й не так швидко, як хотілося б) розвивається підприємництво (підприємець — власник капіталу, представник середнього класу), налагоджується виробництво на підприємствах, де раніше воно було зупинене, скорочується безробіття.
Тобто, процес становлення власників капіталу і власників робочої сили дедалі більше стає цивілізованим.
13.2. Перетворення грошей на капітал. Загальна формула руху капіталу
Однією з особливостей економічної системи з розвинутими ринковими відносинами є те, що гроші стають капіталом. Гроші і капітал — це два різні поняття. Гроші самі по собі не є капіталом, вони стають ним, коли власнику грошей приносять додаткові гроші, тобто доход або прибуток.
Найбільш загальною формулою руху грошей як капіталу є формула:
Г — Т — Г7, де Г' = Г + АГ.
Загальна формула капіталу стверджує, що гроші можуть бути капіталом лише тоді, коли за них купують товар, який при його продажу принесе більші гроші, тобто:
Г; = Г + АГ.
Наявність приросту грошей АГ і є свідченням того, що гроші
—капітал. Класики, в тому числі К. Маркс, приріст грошей АГ назвали додатковою вартістю. Таким чином, гроші функціонують як капітал, коли вони приносять додаткову вартість.
Щоб вирішити проблему, яким чином з’являється додаткова вартість без порушення вимог закону вартості, К. Маркс розглядає дві суперечності загальної формули капіталу:
1. Додаткова вартість не може виникнути в обігу, одночасно вона ж не може виникнути без обігу;
2. Товар має бути куплений за вартістю, проданий за вартістю, і при цьому має з’явитись додаткова вартість.
Зазначені дві суперечності вирішуються, якщо на ринку з’являється особливий товар — робоча сила, тобто в суспільстві з’являються люди, які є власниками лише одного ресурсу—ресурсу праця. Робоча сила, тобто здатність людини до праці, або сам ресурс праця, стає товаром лише за певних умов:
а) носій робочої сили не повинен мати інших ресурсів (засобів праці, предметів праці, землі тощо);
б) носій робочої сили має бути юридично вільним, сам повністю розпоряджатися собою, в тому числі своєю робочою силою.
Такі умови становляться саме в умовах капіталістичного (розвинутого) товарного виробництва. На ринку поряд із звичайними товарами з’являється товар робоча сила.
У зв’язку з цим формула руху капіталу перетворюється в складнішу:
Її можна назвати загальною формулою підприємницької діяльності.
По-перше, ця формула свідчить, що додаткова вартість створюється не в обігу (торгівлі), а у виробництві — процесі людської праці; однак вона може з’явитись лише тоді, коли результат праці продукт Т7 буде проданий (тобто в обігу). Таким чином вирішується перша суперечність загальної формули руху капіталу.
По-друге, дійсно товар, у тому числі засоби виробництва та робоча сила, купуються за вартістю; за вартістю продаються і вироблені у процесі виробництва товари (Т7 — Г7); одночасно при цьому, порівняно з попередньою сумою грошей, з’являється додаткова вартість: Г; = Г + АГ.
Таким чином вирішується і друга суперечність загальної формули руху капіталу.
У цілому загальну формулу руху капіталу (підприємництва) можна описати так:
І. Підприємець купує за гроші (які він може взяти в банку як позику) два види товару:
1. Засоби виробництва — техніку, сировину тощо.
2. Робочу силу, тобто ресурс праця.
» следующая страница »
1 ... 72 73 74 75 76 7778 79 80 81 82 ... 220