— інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, фінансові брокери тощо.
Ринок цінних паперів виконує інвестиційну і перерозпо- дільну функції. Капітал, представлений цінними паперами, називають фіктивним, на відміну від реального, який функціонує у виробництві і сфері обігу.
Розрізняють первинний і вторинний фондові ринки. На первинному ринку продаються щойно випущені цінні папери, 106
розміщенням яких займаються спеціалізовані установи (інвестиційні банки і компанії, брокерські фірми) або самі емітенти. На вторинному ринку перепродаються і купуються уже раніше розміщені цінні папери (акції і облігації). Він поділяється на організований (біржовий) і позабіржовий ринки.
Ціна на ринку цінного паперу є капіталізованою вартістю його, тобто це така сума, при вкладенні якої в банк отримують процент, рівний доходу від цінного паперу. Оскільки акція приносить доход у вигляді дивіденду, то ціна її становитиме:
ЦА = (Дивіденд / Ставка проценту) хі 00.
9.5. Ринок праиі
Ринок робочої сили — це сукупність економічних відносин між найманими працівниками, підприємствами і біржами праці (державними й приватними) з приводу купівлі-продажу робочої сили.
Продаж робочої сили здійснюється у сфері обігу. В сучасних умовах результати цього продажу фіксуються в колективних та індивідуальних контрактах, в яких зазначаються обсяги й умови роботи, величина заробітної плати, тривалість оплачуваних відпусток та інше.
Залежно від співвідношення попиту та пропозиції формується дефіцитний, рівноважний і надлишковий ринки робочої сили.
Об’єктом відносин на цьому ринку є робоча сила—здатність людей до праці, сукупність фізичних та розумових здібностей людини виконувати ту чи іншу роботу. Її називають — ресурсом праця.
Суб’єктами цього ринку виступають фірми як працедавці, тобто покупці праці; наймані працівники — продавці своєї праці та посередники (біржі праці, служби зайнятості тощо).
Ринок праці виник і існує тоді, коли робоча сила стає і є товаром.
Таким чином, носієм попиту на ринку праці є фірми (підприємці), в яких є вільні робочі місця, тобто у них є попит на заміщення (заповнення) вакантних місць; носієм пропозиції на ринку праці є ті, хто має лише здатність до праці, а робочого місця не мають (тобто ті, хто здійснює пошук роботи — місця застосування свого ресурсу праця). Як правило — це безробітні.
Ціною на ринку праці виступає заробітна плата, а точніше, ставка заробітної плати, яка в цілому формується під впливом взаємодії попиту та пропозиції на цьому ринку. Окрім ринкових факторів, значною мірою на заробітну плату впливає відповідна політика держави (політика оплати праці) та діяльність професійних спілок.
Ринок праці — особливий, тому що на ньому продається і купується особливий товар — робоча сила, носієм якої є людина з її свідомістю, інтелектом, розумом, психологією, мораллю тощо. Окрім того для цього ринку характерні такі ознаки:
— неоднорідність попиту на працівників різних професій, спеціальностей і кваліфікацій;
—стан ринку визначається демографічними, природно- кліматичними, правовими, морально-психологічними та іншими чинниками;
— взаємозв’язок місцевих, регіональних, національних та світового ринків праці.
Розрізняють конкурентний та неконкурентний ринки праці. На конкурентному ринку ні продавці (фірми), ні працівники (ті, які наймаються) не можуть впливати на ринкову ситуацію в цілому, рівновага ринку не залежить від поведінки окремих фірм чи окремих груп працівників, а визначається загальною кон’юнктурою, спільною взаємодією всіх ринкових суб’єктів. Неконкурентні ринки праці — такі, де існує один покупець робочої сили певної кваліфікації (монопсонія), або коли в стан справ на ринку праці активно втручається держава та профспілки.
» следующая страница »
1 ... 50 51 52 53 54 5556 57 58 59 60 ... 220