Це означало кінець Бреттон-Вудської системи. Зокрема поклало край політиці продажу золота за долари за ціною в 35 дол. за унцію, яка тривала 37 років. Нова політика розірвала зв’язок між золотом і міжнародною вартістю долара, що відпустило долар у вільне “плавання” і дало змогу ринковим силам визначати його вартість. Тобто золото стало не грошима, а звичайним металом, який використовується лише завдяки його фізичним та хімічним властивостям.
У січні 1976 р. в м. Кінгстон (Ямайка) на нараді представників країн — членів МВФ була підписана угода, що започаткувала створення третьої (нинішньої) валютної системи, яку називають Ямайською, або Кінгстонською.
У цій системі валюти “плавають”, і час від часу центральні банки здійснюють інтервенції, щоб стабілізувати або змінити ці курси. Проте загалом нинішня система валютних курсів досить складна, бо частина валют у своєму “плаванні” прив’язана до інших валют. Країни використовують дві основні системи “плаваючих” вільних курсів:
• Вільні курси, або незалежне “плавання” валют.
• Регульовані курси, кероване “плавання” валют.
Тепер детальніше зупинимось на сутності валютного курсу. Як уже зазначалось, грошовою одиницею кожної країни є її валюта. Щодо обміну валюти однієї країни на валюти інших країн розрізняють валюти:
— вільно конвертовані;
— частково конвертовані;
— неконвертовані (замкнені).
Вільно конвертовані валюти без обмеження обмінюються на будь-які інші іноземні валюти — грошові одиниці інших країн. До цієї групи валют належать: долар США, марка Німеччини, ієна Японії, фунт стерлінгів Великої Британії, євро ЄЕС та деякі інші.
Частково конвертованими є валюти держав, які вводять певні валютні обмеження. Частково конвертованими є валюти менш розвинутих країн із перехідною економікою (гривня України, злотий Польщі та ін.).
Неконвертованими (замкненими) є валюти країн, які не обмінюють їх на грошові одиниці інших країн. В основному до цієї групи належать валюти країн із командною економікою.
Пропорція обміну валют називають валютним, або обмінним курсом (1 дол. = 5,35 грн України, або 130 ієн Японії, або 1,70 марки Німеччини).
У період золотого стандарту основою валютного курсу був монетарний паритет — співвідношення золотого вмісту грошових одиниць, тобто монет, в одній грошовій одиниці. У сучасних умовах валютні курси бувають двох видів: фіксовані та “плаваючі”.
Фіксовані валютні курси діють на основі міждержавних угод. Об’єктивною основою фіксованого валютного курсу валюти є її реальна купівельна спроможність. Співвідношення купівельної спроможності валют визначають через вартість однакового набору товарів і послуг у різних країнах.
Плаваючі валютні курси складаються на валютних ринках під впливом взаємодії попиту та пропозиції.
Розрізняють також номінальний та реальний валютні курси.
Номінальний валютний курс — це відносна ціна валют двох країн. Коли кажуть “обмінний”, або “валютний” курс, то мають на увазі саме номінальний курс обміну валют. Існують два способи визначення номінального валютного курсу: європейське числення, або пряме котирування, та британське числення, або обернене котирування.
Європейське числення — це визначення кількості національної валюти, яка потрібна для купівлі одиниці іноземної валюти (1дол. США = 5грн 35коп.).
Британське числення—це оцінка одиниці національної валюти певною кількістю іноземної (1 грн = 1/5,35 дол. = 0,18 дол.= = 18 центів).
Реальний валютний курс — це відносна ціна товарів, що вироблені в обох країнах. Він показує, в якому співвідношенні товари однієї країни можна обміняти на ті самі товари іншої. Реальний обмінний курс називають умовами торгівлі.
» следующая страница »
1 ... 188 189 190 191 192 193194 195 196 197 198 ... 220