Політична економія

Згідно з кейнсіанською концепцією основний чинник зай­нятості — сукупний попит на товари і послуги. Не кожне зни­ження заробітної плати автоматично розширює зайнятість, воно дає позитивний ефект лише тоді, коли в змозі підвищити сукупний попит. Чинниками сукупного попиту, як відомо, Кейнс вважав споживчі витрати населення та інвестиції. Важ­ливими важелями зростання споживчих витрат є зростання за­робітної плати, витрат держави та розширення експорту. За рахунок їх може бути забезпечена повна зайнятість.

19.  4. Державне регулювання зайнятості населення та його ме­тоди

Кейнсіанці та неокейнсіанці доводять неспроможність рин­кової економіки самостійно встановити повну зайнятість без державного втручання в ринок праці. Держава проводить ак­тивну політику на ринку праці, стимулюючи попит на працю, створюючи додаткові робочі місця. При цьому значну роль відіграє державна служба зайнятості. В Україні вона виконує такі функції:

—                  аналіз, прогноз попиту та пропозиції на робочу силу й інформацію про стан на ринку праці;

—                  ведення обліку вільних робочих місць і громадян, що звертаються з питань працевлаштування;

—                  надання допомоги громадянам у підборі роботи, а роботодавцям — необхідних працівників;

—                  організація професійної підготовки та перепідготовки громадян;

—                 реєстрація безробітних і надання їм допомоги.

Організаційною формою служби зайнятості є біржа праці.

Вона вивчає попит і пропозицію на ринку праці, реєструє без­робітних, проводить їх перекваліфікацію, надає інформацію про вільні робочі місця на підприємствах та в організаціях, до­помагає у працевлаштуванні, проводить профорієнтацію мо­лоді, здійснює виплату по безробіттю. Перші біржі праці ви­никли більш як 180 років тому.

Хоча біржі праці — державні установи, але контроль над їх діяльністю здійснюють і профспілки. Поряд з державними, існують і недержавні агентства і бюро з найму, котрі обслуго­вують різні категорії людей і спеціалізуються за фахом, про- 246

фесіями та регіонами. Посередницькі агентства з найму є при про­фесійних, молодіжних та релігійних організаціях тощо.

Через біржі праці держава бере на себе посередницькі функції на ринку праці (зводить роботодавців —покупців ро­бочої сили і тих, хто шукає роботу,— продавців робочої сили). Окрім того, вона здійснює соціальний захист безробітних та тих, хто шукає роботу.

Відрахування у фонд зайнятості, внески до якого пропор­ційно здійснюють як самі працівники, так і фірми, контро­люється державою. Цей фонд може використовуватись по- різному. Наприклад, у Німеччині існують два види виплат по безробіттю: допомога у з’язку з безробіттям тим, хто стоїть на обліку на біржі праці, і допомога по безробіттю тим, хто не пра­цює взагалі. У Швеції кошти по безробіттю використовуються насамперед на перекваліфікацію, зміну фаху безробітних, а не на виплату їм допомоги.

У цілому ж держава займає чільне місце в регулюванні рин­ку робочої сили. Безпосередньо регулювання здійснюється профспілками, об’єднаннями підприємців і державою. Най­важливішим інструментом регулювання ринку робочої сили є тарифний договір (тарифна угода ), що укладається між пред­ставниками найманих працівників — профспілками, з одного боку, і підприємцями або їх спілками, — з іншого.

Тарифні угоди регулюють, насамперед, характер заробіт­ної плати (погодинна, відрядна, відрядно-преміальна) та її ве­личину, тривалість робочого часу й відпусток, порядок найму та звільнення, форми компенсування ризику, заходи з безпе­ки праці, внутрішній розпорядок (штрафи, пропускна систе­ма тощо).

 

« Содержание


 ...  129  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я