Політична економія

Рух доходів у грошовій формі відбувається за такою логікою: землевласники витрачають 1 тис. гр. од. на сільськогосподарську продукцію, а 1 тис. — на придбання виробів ремісників; фермери витрачають 1 тис. гр. од. на придбання основного капіталу в реміс­ників; ремісники витрачають одержані ними 2 тис. гр. од. на придбання сільськогосподарської продукції. У результаті взаємо- обмінів фермери мають ті самі 2 тис. гр. од., які були на почати: кругообороту (3-1 = 2), дохід землевласників наприкінці круго­обороту дорівнює 0 (2 - 2 = 0), дохід ремісників теж 0(2-2 = 0 Новий цикл відтворення може починатися з витрат 2 тис. гр. од.

фермерів на придбання права користування землею. Процес ство­рення сільськогосподарського продукту вартістю 5 тис. гр. од, мо­же повторитися знову.

Аналіз схеми наводить на висновок, що економічна таблиця Ф. Кене є замкнутою трьохсекторною моделлю (відносини форму­ються між трьома секторами економіки), яка ілюструє створення, розподіл і використання продукту в незмінних обсягах.

Модель суспільного відтворення К. Маркса. Вона обґрунто­вана у 2 томі «Капіталу» (1885). Основу її утворюють такі умови (вихідні положення):

—                розгляд натурально-речової та вартісної структури створе­ного в економіці продукту;

-                    поділ економіки з огляду на натурально-речову структуру створеного продукту на два підрозділи: І підрозділ — галузі, зай­няті виробництвом засобів виробництва, II підрозділ — галузі, що виробляють предмети споживання;

—                розподіл вартості продукту, створеного у кожному підроз­ділі, на три частини: вартість постійного капіталу (С) — забез­печує відтворення зношених протягом року засобів виробниц­тва; вартість змінного капіталу (V) — джерело заробітної плати; додаткова вартість (то) — джерело доходів підприємців (капіта­лістів);

—                якщо обсяги виробництва продукту у кожному наступному році залишаються незмінними, таке відтворення просте; якщо продукт наступного періоду с більшим, ніж попереднього, — це розширене відтворення.

Процес відтворення пояснюється у моделі як обмін різних час­тий створеного продукту. Просте відтворення ілюструє така ви­хідна схема (числові приклади взято з 3-го розділу 2 тому «Капі­талу»):

І підрозділ: 4000 С + 1000 V+1000 т = 6000

II підрозділ: 2000 С + 500 V + 500 т = 3000

Аналіз схеми свідчить, що весь створений в економіці продукт становить 9000 гр. од. (6000 + 3000 = 9000). Окремі його частини реалізуються в середині кожного з підрозділів. Частина продукту

І   підрозділу 4000С (вартість зношених засобів виробництва, за на­туральною формою — засоби виробництва) реалізується в середи­ні І підрозділу. Частина продукту II підрозділу 500V + 500т (за вартістю — доходи робітників та підприємців II підрозділу, за на­туральною формою — предмети споживання) реалізується в се­редині II підрозділу. Частина сукупного продукту, що залиши­лась, повинна реалізовуватись шляхом обміну між двома підроз­ділами: 1000 Vт + 1000т (за вартістю — джерело доходів робітників і підприємців І підрозділу, за натуральною формою — засоби ви­

робництва) повинні обмінятись на 2000С (за вартістю — зношені засоби виробництва II підрозділу, за натуральною формою — предмети споживання).

Умови простого відтворення відображають рівняння:

1(7 І т) = 110;

І(С + 7 + т) - ІС + 110;

ІІ(С + т) = 1(7+ т) + 11(7 + т).

Економічний зміст умов (рівнянь) простого відтворення мож на сформулювати так: для забезпечення неперервного повторення процесу суспільного виробництво необхідний обмін продуктами між двома підрозділами; обсяг продукту 1 підрозділу повинен бу­ти достатнім для забезпечення заміщення засобів виробництва, зношених у процесі виробництва в обох підрозділах; обсяг продук­ту II підрозділу має забезпечити реалізацію доходів (їх перетво­рення на предмети споживання) робітників і підприємців обох підрозділів.

 

« Содержание

» следующая страница »
1  ... 325 326 327 328 329 330331 332 333 334 335  ... 452