Метод витрат. Обчислення ВВП за цим методом ґрунтується на підсумовуванні витрат домогосподарств, фірм і держави на придбання товарів і послуг у процесі використання ВВП з додаванням до цієї суми зовнішньоторговельного сальдо (чистого експорту). Одержаний результат відображає вартість усіх товарів і послуг, що споживаються суспільством протягом року. Розрахунок ВВП за методом витрат здійснюють за формулою: ВВП -• = С + І + Б +ЕХ, де С — споживання (витрати) домашніх господарств; І — інвестиції; Б — державні витрати (закупки); ЕХ — чистий експорт.
Метод доходів. За ним ВВП визначають як суму всіх доходів фізичних і юридичних осіб (заробітних плат, прибутків, відсотків, рентних доходів, доходів від майна), непрямих податків і амортизації.
Обчислення обсягу ВВП за кожним з розглянутих методів дає однаковий результат.
Наявність у ринковій економіці інфляційних процесів (зростання цін) вимагає розрізнення понять «номінальний ВВП» і «реальний ВВП».
Номінальний ВВП. Він с сукупною вартістю всіх кінцевих товарів і послуг, обчисленою за поточними цінами.
Реальний ВВП. Сукупна вартість усіх товарів і послуг з урахуванням річної інфляційної зміни цін, оскільки інфляція завищує реальні результати суспільного виробництва.
Відношення номінального ВВП до реального ВВП називають ВВП-дефлятором, який показує збільшення ВВП за рахунок зростання цін.
На базі ВВП розраховуються чистий внутрішній продукт (ЧВП), НД та особистий наявний дохід (ОНД). За своєю величиною ЧВП дорівнює ВВП за мінусом амортизаційних відрахувань, які відображають вартість спожитого у суспільному виробниЦ" тві протягом року основного капіталу (ЧВП = ВВП - амортизаційні відрахування). Національний доход розраховують шляхом зменшення ЧВП на суму непрямих податків — податку на додану вартість, акцизу, мита тощо (НД = ЧВП - непрямі податки, або НД = ВВП - амортизаційні відрахування - непрямі податки).
За своєю сутністю НД - новостворена протягом року вартість у всіх галузях національної економіки. Він постає у формі доходів власників факторів виробництва, дорівнюючи сумі всіх заробітних плат, прибутків, відсотків і рентних доходів. За методологією К. Маркса, НД дорівнює валовому доходу суспільства, а чистий дохід є тією часткою НД, яка набуває форми прибутків, відсотків і рентних доходів. Величина НД у розрахунку на душу населення дає найточніше уявлення про рівень добробуту пересічної людини та населення країни загалом. Величину НД визначають чисельність зайнятих у виробництві товарів і послуг та продуктивність їх праці.
Величина НД залежить і від зовнішньоекономічної діяльності держави. Враховуючи це, розрізняють вироблений НД (дорівнює всьому обсягу новоствореної вартості товарів і послуг) та використаний НД (різниця між виробленим НД і збитками — при зберіганні, від стихійного лиха тощо — та сумою зовнішньоторговельного сальдо). Вони не тотожні за величиною. У країні, що імпортує товарів і послуг більше, ніж експортує, величина використаного НД перевищуватиме величину створеного НД, і навпаки.
За натурально-речовою формою НД складається з благ особистого споживання і засобів виробництва, призначених для накопичення основного капіталу. За натурально-речовим складом вартісний обсяг НД поділяють на фонд споживання — частина НД, яка спрямовується на задоволення особистих (невиробничих) потреб громадян суспільства, і фонд нагромадження — використовується на розширення суспільного виробництва.
Використання НД опосередковується відносинами його розподілу, які полягають у визначенні часток власників факторів виробництва у створенні НД і присвоєнні ними відповідних часток НД через доходи: заробітну плату, прибутки, відсотки, дивіденди, ренту. Вони є факторними (первинними) доходами, а розподіл НД через них — первинним розподілом НД. Вторинний розподіл (перерозподіл ) НД є присвоєнням певних його часток через нефакторні (вторинні) доходи, які одержують держава й ті члени суспільства, які не є власниками факторів виробництва і не беруть участі у створенні ТТД.
» следующая страница »
1 ... 307 308 309 310 311 312313 314 315 316 317 ... 452