Політична економія

У =                 + аг + dF/da2' а2 + ... + dF/dan' а,

де У — обсяг суспільного продукту; а1, а... ап — фактори вироб­ництва; й¥/йаі — граничний продукт і-го фактора виробництва.

Неокласичні моделі, побудовані на виробничій функції, дають змогу визначити найефективніші комбінації різних факторів ви­робництва з метою оптимізації обсягів суспільного виробництва і темпів економічного зростання.

Модель економічного зростання Р.-М. Солоу. Принципова її особливість полягає у відображенні впливу на збільшення об­сягів суспільного виробництва тих чинників, які с основою під­вищення продуктивності суспільної праці. Тому нарівні з при ростом темпів зростання чисельності робочої сили складовими цієї моделі є капіталоозброєність праці і технологічний про­грес. Економічне зростання в моделі Р.-М. Солоу представлене п'ятьма змінними та описується системою з п'яти рівнянь:

(1)

(2)

Р(К,Ь)

S = s' У,                                                   (3)

де 0 < S < 1, при цьому S — незмінна норма накопичення;

£ = Я" + р - Я, 0 < р < 1, р = const,                                           (-1)

L ■» g ■ h, g - const,                                                                     (5)

де C — фонд невиробничого споживання національного доходу; (я — постійний коефіцієнт вибуття елемсіїтін основного капіталу; К — чистий приріст капіталу; L — приріст робочої сили; g — кое­фіцієнт пропорційного приросту робочої сили.

Ця модель дає змогу визначити темпи економічного зростання відповідно до певної капіталоозбросності праці і норми накопи­чення, а також моделювати різні напрями технічного прогресу.

Основні показники економічного зростання. До них зарахову­ють ВВП; валовий національний доход (ВНД); чистий національ­ний доход (ЧНД). Саме абсолютний приріст або темпи приросту цих показників відображають динаміку суспільного виробництва

і,   отже, зростання національної економіки.

За методологією економіко, ВВП — ринкова вартість усього обсягу кінцевих продуктів і послуг, вироблених протягом року на території певної країни господарюючими суб'єктами всіх форм власності незалежно від їх національної приналежності. Обчис­лення величини ВВП потребує виключення так званого «подвій­ного» (багаторазового) рахунку, тобто урахування вироблених у даному році товарів і послуг лише один раз. Це означає, що при визначенні обсягу ВВП враховується тільки ринкова вартість кін­цевих продуктів і виключається вартість проміжних.

Кінцеві продукти. Це завершені продукти, призначені для кінцевого споживання, а не для подальшої обробки чи пере­робки.

Проміжні продукти. Ними є товари і послуги, призначені для подальшої обробки, переробки або перепродажу: сировина, мате­ріали, деталі та вузли (комплектуючі), що використовуються при виробництві кінцевих продуктів.

Наслідком включення проміжних продуктів до складу ВВП було б збільшення його обсягу на величину вартості проміжних продуктів. Тому обчислення вВп передбачає включення лише но- воствореної вартості на кожній стадії виробництва кінцевого про­дукту, яка додасться до вартості проміжних продуктів. Отже, за своєю сутністю ВВП дорівнює всій масі доданої вартості, створеної в усіх галузях економіки країни протягом року.

Обчислення ВВП здійснюється виробничим методом, а також методом витрат і методом доходів.

Виробничий метод. Він відображає процес виробництва това­рів і створення доданої вартості, чим обумовлена його назва. У гос­подарській практиці додану вартість визначають як різницю між Валовою виручкою від продажу товарів і послуг та витратами обо­ротного капіталу (за винятком заробітної плати) із включенням до цієї різниці амортизації основного капіталу. Згідно з цим методом обсяг ВВП визначають як суму доданої вартості, створюваної в усіх галузях економіки країни.

 

« Содержание


 ...  311  ... 


по автору: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

по названию: А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я