У = + аг + dF/da2' а2 + ... + dF/dan' а,
де У — обсяг суспільного продукту; а1, а... ап — фактори виробництва; й¥/йаі — граничний продукт і-го фактора виробництва.
Неокласичні моделі, побудовані на виробничій функції, дають змогу визначити найефективніші комбінації різних факторів виробництва з метою оптимізації обсягів суспільного виробництва і темпів економічного зростання.
Модель економічного зростання Р.-М. Солоу. Принципова її особливість полягає у відображенні впливу на збільшення обсягів суспільного виробництва тих чинників, які с основою підвищення продуктивності суспільної праці. Тому нарівні з при ростом темпів зростання чисельності робочої сили складовими цієї моделі є капіталоозброєність праці і технологічний прогрес. Економічне зростання в моделі Р.-М. Солоу представлене п'ятьма змінними та описується системою з п'яти рівнянь:
(1)
(2)
Р(К,Ь)
S = s' У, (3)
де 0 < S < 1, при цьому S — незмінна норма накопичення;
£ = Я" + р - Я, 0 < р < 1, р = const, (-1)
L ■» g ■ h, g - const, (5)
де C — фонд невиробничого споживання національного доходу; (я — постійний коефіцієнт вибуття елемсіїтін основного капіталу; К — чистий приріст капіталу; L — приріст робочої сили; g — коефіцієнт пропорційного приросту робочої сили.
Ця модель дає змогу визначити темпи економічного зростання відповідно до певної капіталоозбросності праці і норми накопичення, а також моделювати різні напрями технічного прогресу.
Основні показники економічного зростання. До них зараховують ВВП; валовий національний доход (ВНД); чистий національний доход (ЧНД). Саме абсолютний приріст або темпи приросту цих показників відображають динаміку суспільного виробництва
і, отже, зростання національної економіки.
За методологією економіко, ВВП — ринкова вартість усього обсягу кінцевих продуктів і послуг, вироблених протягом року на території певної країни господарюючими суб'єктами всіх форм власності незалежно від їх національної приналежності. Обчислення величини ВВП потребує виключення так званого «подвійного» (багаторазового) рахунку, тобто урахування вироблених у даному році товарів і послуг лише один раз. Це означає, що при визначенні обсягу ВВП враховується тільки ринкова вартість кінцевих продуктів і виключається вартість проміжних.
Кінцеві продукти. Це завершені продукти, призначені для кінцевого споживання, а не для подальшої обробки чи переробки.
Проміжні продукти. Ними є товари і послуги, призначені для подальшої обробки, переробки або перепродажу: сировина, матеріали, деталі та вузли (комплектуючі), що використовуються при виробництві кінцевих продуктів.
Наслідком включення проміжних продуктів до складу ВВП було б збільшення його обсягу на величину вартості проміжних продуктів. Тому обчислення вВп передбачає включення лише но- воствореної вартості на кожній стадії виробництва кінцевого продукту, яка додасться до вартості проміжних продуктів. Отже, за своєю сутністю ВВП дорівнює всій масі доданої вартості, створеної в усіх галузях економіки країни протягом року.
Обчислення ВВП здійснюється виробничим методом, а також методом витрат і методом доходів.
Виробничий метод. Він відображає процес виробництва товарів і створення доданої вартості, чим обумовлена його назва. У господарській практиці додану вартість визначають як різницю між Валовою виручкою від продажу товарів і послуг та витратами оборотного капіталу (за винятком заробітної плати) із включенням до цієї різниці амортизації основного капіталу. Згідно з цим методом обсяг ВВП визначають як суму доданої вартості, створюваної в усіх галузях економіки країни.
» следующая страница »
1 ... 306 307 308 309 310 311312 313 314 315 316 ... 452