Вимірювання загальної ефективності діяльності, підприємства методологічно пов'язане з визначенням основного критерію ефективності і формуванням відповідної йому системи показників. Таким критерієм вважають рівень продуктивності праці — ефективності виробничої діяльності людей у процесі створення товарів і послуг. Виражається він у конкретних показниках ефективності виробництва, які поділяють на такі групи:
— узагальнюючі показники (виробництво продукції на одиницю витрат ресурсів, прибуток на одиницю загальних витрат, рентабельність виробництва, частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва);
— показники ефективності використання праці (темни зростання продуктивності праці, відносне вивільнення працівників, трудомісткість одиниці продукції, коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу);
— показники ефективності використання виробничих фондів (фондовіддача, фондомісткість, матеріаломісткість — відношення затрат ресурсів до обсягу виготовленої продукції);
— ефективність використання фінансових коштів (швидкість обороту оборотних коштів, рентабельність капіталовкладень, строк їх окупності).
Ефективність діяльності пов'язана з оптимальністю підприємства — розмірами підприємства, які забезпечують найсприятливіші умови для впровадження досягнень НТП, найефективнішого використання ресурсів за мінімальних витрат виробництва. Оптимальні розміри с індивідуальними для кожного підприємства, залежать від його технічної і технологічної оснащеності, паливно- енергетичних ресурсів, розвитку транспорту, професійного рівня співробітників тощо. При їх визначенні необхідно враховувати не лише технічні аспекти виробництва, а й соціально-економічні параметри (наявність трудових ресурсів, їх зайнятість, рівень задоволення потреб населення у конкретних товарах і послугах).
Між економічною і соціальною ефективністю виробництва існує тісний взаємозв'язок. Економічна ефективність є матеріальною основою вирішення соціальних проблем. У свою чергу, соціальний розвиток суспільства суттєво впливає на підвищення ефективності суспільного виробництва.
Економіко-правова форма підприємств
Кожне підприємство засноване і функціонує у певній економі- ко-правовій формі. Вона охоплює насамперед відносини між засновниками (учасниками) підприємства, відносини майнової відповідальності за зобов'язаннями підприємство перед кредиторами, порядок управління, розподіл одержаних прибутків, джерела фінансування його діяльності тощо.
Економіко-правова форма підприємства — відповідна організація виробничих відносин усередині підприємства, із зовнішніми суб'єктами господарювання, зокрема державою, через які економічно реалізується форма власності на його майно і капітал.
Основою економіко-правової форми підприємства є форма власності, на якій воно засноване. Відповідно до існуючих типів власності (спільної, приватної, змішаної) економіко-правові фор ми підприємств диференціюють на приватні, колективні, державні та змішані.
Приватні підприємства. До них відносять будь-які підприємства недержавної форми власності. З огляду на це виокремлюють такі їх види: одноосібного володіння, партнерства (товариства), корпорації.
Підприємства одноосібного володіння. Ними є:
• індивідуальні підприємства (їх майно належить фізичній особі, вони функціонують лише на її власній праці);
• сімейні підприємства (засновані на власності і праці громадян — членів однієї родини);
» следующая страница »
1 ... 297 298 299 300 301 302303 304 305 306 307 ... 452