Характер цільових установок фірми залежить від стану економіки країни, розвитку галузі, в якій функціонує фірма, стадії': циклу її життя. З огляду на це існує теорія життєвих циклів підприємства, за якої на першій стадії фірма виявляє неабияку експансію на ринку, нарощує темпи виробництва товарів, спрямовує капітал на створення виробничих потужностей та завоювання ринку. На другій стадії відбувається зростання прибутків фірми доходів власників капіталів. Головною метою є утримання своєї частки ринку і зниження витрат виробництва, проблема нарощування виробничих потужностей відходить на другий план. На третій, стадії відбувається зниження обсягів продажів, скорочення прибутків. За таких умов головними завданнями, є вижи ваніня, збереження життєздатності, мінімізація збитків.
Функції підприємства (фірми). Ефективність виробничої діяльності, оптимальність підприємства (фірми)
Функції підприємства (фірми). Виробництво благ, як відомо, є процесом використання (споживання) факторів виробництва Спосіб їх поєднання при виготовленні товарів і послуг називають технологією. Для економічної науки важливий вплив технології на витрати виробництва та його результати.
Економічною моделлю технології с виробнича функція, яка описує взаємозв'язок між витратами факторів виробництва та максимально можливим виробництвом матеріальних благ. Одні єю з перших спроб математичної формалізації виробничої функції стала функція Кобба—Дугласа. Вона є наслідком старань американських учених — економіста Пола Дугласа і математика Чарль за Кобба, які за допомогою математичної моделі формалізували закономірності впливу обсягу капіталу і робочої сили на створення національного доходу.
Класичним прикладом виробничої функції є двофакторна модель, яка фіксує зв'язок між виробництвом продукції та витратами двох основних факторів виробництва — капіталу (К) і робочої сили (і):
О = Г(К,Ь),
де О — обсяг виробництва продукції; Г — виробнича функція.
Як і всі економічні моделі, виробнича функція є певним спрощенням дійсності (табл. 3.3).
Таблиця 3.3
Вплив обсягу капіталу і робочої сили на виробництво продукції
|
Витраті) капіталу (К1 Витрати роб(І’(ОІ скли |
Обсяг продукції Ш) |
||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
|
1 |
20 |
40 |
55 |
65 |
75 |
|
2 |
40 |
00 |
75 |
85 |
90 |
|
3 |
55 |
75 |
90 |
100 |
105 |
|
4 |
65 |
85 |
100 |
U 0 |
115 |
|
5 |
75 |
90 |
105 |
115 |
120 |
Проаналізувавши вміщені в таблиці дані, можна переконатися, що один і той самий обсяг продукції, наприклад 75 од., отримують за різних співвідношень праці та капіталу — 5:1, 3:2,2:3,1:5. Таких комбінацій існує безліч. Тому виникла ідея побудувати криву, яка відображає їх для певного рівня виробництва. Її названо ізоквнтою — множиною комбінацій факторій виробництва, які забезапечують однаковий обсяг виробництва. Сукупність ізоквант для різних рівнів виробництва створює карту ізоквант (рис. 3.16).
Оскільки один і той самий обсяг виробництва можна забезпечити за рахунок різних витрат факторів виробництва, то перед кожною фірмою, економікою загалом постає проблема вибору їх комбінацій. Фіксований бюджет витрат на капітал та робочу силу описує рівняння:
рК + рЬ = І,
де р — ціна одиниці капіталу чи робочої сили; І - фіксований бюджет витрат.
Зобразивши це рівняння графічно, можна отримати ізокосту — множину можливих комбінацій факторів виробництва за заданого обсягу витрат на них (рис, 3.1 7).
» следующая страница »
1 ... 295 296 297 298 299 300301 302 303 304 305 ... 452