Цінова політика фірми. Політика цін є одним з найважливіших напрямів господарської діяльності фірм. Її зміст полягає в узгодженні цілей, можливостей і засобів ціноутворення.
Цінова політика фірми — вироблення фірмою (підприємством) цілей і визначення сукупності економічних та інших заходів щодо формування цін на свою продукцію з метою досягнення більш високої норми прибутку.
У сучасній економічній науці поширена думка, що цінова політика як елемент підприємницької поведінки та економічної політики стає другорядною, оскільки цінову конкуренцію замінює конкуренція якості й додаткових послуг для користувача. Стабільність цін і ринкових умов вважається для підприємств доцільнішою, ніж умовні вигоди від майбутніх змін цін. Хоча ціна і відіграє значну роль у реалізації економічних цілей фірми, вона не єдиний фактор цього процесу. Концентрація виробництва, поглиблення суспільного поділу праці, посилення конкурентної боротьби на внутрішньому і зовнішньому ринках актуалізували, крім цінової, й інші стратегії фірми, що засвідчило зростання ролі, неці- нових факторів.
Наприкінці XIX — на початку XX ст. у всіх економічних концепціях ціну вважали єдиним елементом, що забезпечував успіх. В епоху масового виробництва перемагали фірми, які домагалися економії витрат виробництва і завдяки цьому реалізовували свої товари за найнижчими цінами. У 30-ті роки XX ст. у розвинутих ринкових країнах попит на основні споживчі товари був задоволений, що зумовило зростання вимог до якості товарів. У 50-60-ті роки відбулися якісні зрушення у виробництві, спричинені. НТП, розвитком нових умов споживання. За цих умов стрижнем економічної політики фірм стало максимальне задоволення потреб споживача. Проблематика ціноутворення знову вийшла на передній план. Найвідчутніше вона заявила про себе на ринках засобів виробництва. Особливо гострою проблематика ціноутворення є в країнах із перехідною економікою, в яких поряд з ринком товарів і послуг формуються ринки робочої сили і засобів виробництва. Це означає, що ціни й досі є важливим фактором конкуренції та усієї економічної діяльності фірм, який вимагає від них особливої обережності в питаннях ціноутворення. Водночас неабияка зацікавленість покупців іншими властивостями товару, втручання держави в процес ціноутворення, обмежені можливості успішного маніпулювання цінами переконують у тому, що цінова політика як засіб конкуренції не завжди недоцільна.
Цілі ціноутворення. Формування політики цін починається з уточнення фірмою основних завдань. Їм підпорядковуються цілі ціноутворення, серед яких виокремлюють такі основні групи:
— зорієнтовані на отримання прибутку (конкретно це може виявлятися у прагненні максимізації прибутку або швидкого отримання грошей; отримання нормального прибутку; отримання доходу від інвестицій);
— завоювання ніші на ринку, збільшення обсягів продажів (це виявляється у збільшенні кількості продажів і підвищенні питомої ваги своєї фірми в сегменті ринку шляхом установлення нижчих цін на деякі товари традиційного попиту, використання при виробництві товарів дешевшої робочої сили або підвищення рівня технологізації виробництва, нееквівалентного обміну зі слабороз- впнутими країнами, більш жорсткої конкуренції, неформальних угод з іншими партнерами про свої ринкові частки тощо);
— створення привабливішого економічного клімату (більший контроль за ринковими цінами, використання патентів і ліцензій надходження інвестицій, пропозиції ширшого вибору продукції, низькі закупівельні ціни, підтримка держави тощо).
Найважливішими кількісними цілями фірми с прибуток, рентабельність, обсяг продажів, частка на ринку, стратегія економіч ного зростання. Основними показниками, що характеризують кількісні цілі, с: обсяг продажів; прибуток у довгостроковому періоді; рентабельність як відношення: прибутку до обсягу продажів, прибутку до загальної вартості активів, прибутку до власного капіталу; дохід на одну акцію; темп зростання; питома вага підприємства, фірми на ринку; максимізація акціонерної власності.
» следующая страница »
1 ... 283 284 285 286 287 288289 290 291 292 293 ... 452