Механізм монопольного ціноутворення, крім негативних, мас і певні позитивні наслідки. Оскільки ціна реалізації товару монополії перевищує рівноважну ціну, вона, може дозволити собі значні витрати на розроблення і впровадження нової техніки і технологій, інноваційну діяльність. Таких можливостей не мас жодна конкурентна фірма. Однак фірми, що функціонують за необмеженої конкуренції, більше налаштовані на впровадження досягнень НТП. За певних обставин монополія може забезпечувати раціональне використання ресурсів за низького рівня середніх витрат.
Монопольне ціноутворення на товари масового споживання здебільшого відсутнє. Ціни на них загальнодоступні, і їх можуть придбати практично всі. Тому галузі, які виробляють товари широкого вжитку, не можуть бути монополізовані.
Монополія не завжди с найбагатшою компанією у ринковому середовищі, але вона, як правило, працює на багатих споживачів. Діяльність монополій стримує розвиток конкурентних сил, які позитивно виливають на економіку. Тому монополії значною мірою стримують досягнення вищого рівня суспільного добробуту, що актуалізує проблему державного регулювання їх діяльності. З виникненням монополістичного капіталу ринкові ціни виробництва з їх середнім прибутком були замінені монопольно високими і низькими цінами, через які монополії перерозподіляють на свою користь додаткову вартість і присвоюють надприбутки.
Ціноутворення на ринку олігополії. За олігополії в певній галузі панує від двох до десяти середніх або великих фірм. Олігопо- лія, як правило, перебуває між чистою монополією і монополістичною конкуренцією. Доступ на олігополістичний ринок інших фірм ускладнюють притаманні чистій монополії юридичні (володіння патентами і ліцензіями) та економічні бар'єри, але завдяки жорсткій конкуренції між олігополіями їх долати легше. На ринку олігополії продукція може бути як однорідною (стандартизова- ною), так і диференційованою. У такому разі олігополію називають диференційованою.
За олігополії існує тісна взаємозалежність між фірмами, оскільки їх конкурує всього кілька і вони займають приблизно рівні частки ринку. Фірми можуть як співробітничати між собою, так і вести агресивну конкурентну боротьбу, що негативно позначається на прибутках. Загальна взаємозалежність фірм є унікальною особливістю олігополії.
Ціноутворення на олігополістичному ринку має певні специ фічні закономірності. Олігополістичні ціни здебільшого є негнучкими, змінюються рідше, ніж в інших ринкових структурах. Найчастіше на олігополістичних ринках ціни змінюють усі фірми разом.
Світовій практиці відомі чотири основні моделі ціноутворення на олігополістичному ринку:
1. Модель ціноутворення на базі «ламаної кривої попиту». Ґрунтується вона на припущеннях, що зниження будь-якою оліго- полістичною фірмою ціни на свою продукцію спонукає до аналогічної поведінки (зниження ціни) її конкурентів, які старатимуться не втратити своєї частки ринку. Та якщо вона підніме ціни, ніхто з конкурентів не наслідуватиме її. Тому фірма-лідер повиннп не підвищувати, а знижувати ціну, щоб зайняти частину ринку, яка буде звільнятися від тих, у кого ціна вища й відповідно менш еластичний попит. Щоб не втратити ринок, фірми, які наздоганяють лідера, також знижуватимуть ціну. І хоч би як відрізнялись граничні витрати фірм, вони будуть тотожними граничним доходам і цінам лідера. При цьому діятиме принцип монопольної ціни (тС = тЯ). Модель ціноутворення олігополії на базі «ламаної кривої попиту» пояснює, чому олігопольні ціни тривалий час залишаються стабільними.
2. Ціноутворення, засноване на таємній змові. Ця модель базу ється на таємній домовленості фірм-учасниць щодо встановлення єдиної ціни. Найпростішою її формою < картель, що передбачає формальну письмову угоду про узгодження цін та обсягів виробництва. Таємній амові властиві шахрайство, взаємна недовіри партнерів, що заважає існуванню олігополістичних угрупувань.
» следующая страница »
1 ... 279 280 281 282 283 284285 286 287 288 289 ... 452