Отже, проблема ціноутворення з теоретичного боку є ключовою в ринковій економіці. Однак пошуки найефективнішого науково обґрунтованого її механізму тривають досі.
Ціна як економічне відношення власності. Для з'ясування ціни як економічного відношення власності необхідно розуміти обіг товарів-як акти відчуження товарів і присвоєння грошей (акт продажу) та відчуження грошей і присвоєння товарів (акт купівлі). Оскільки ці акти опосередковуються ціною товарів, вона є економічним інструментом відносин відчужєння-присвоєння власності. Як грошова форма вартості ціна — конкретна економічна форма реалізації її властивостей. Змістом міри відчужен- ня-присвоєння с принцип еквівалентності, який регулює через ціну обіг товарів: завдяки ціні як вияву в грошах мінової вартості встановлюється пропорція, за якою товари продають-купують, тобто відчужують-присвоюють. У свою чергу, мінова вартість < формою вияву своєї сутності — вартості, тобто певної кількості уречевленої в ній праці. Звідси випливає, що основою реалізації ціною властивості вартості як міри відчуження-присвоення на принципі еквівалентності є закон вартості як закон цін.
Через ціну принцип трудової (вартісної) еквівалентності набуває форми цінової еквівалентності, яка відрізняється від вартісної еквівалентності внаслідок відхилення цін від вартості під впливом неоднакових попиту і. пропозиції та інших чинників. Тому ціна як міра вартості і ціна як міра відчуження-присвоення є різни ми сутнісними рівнями ціни. На глибинному рівні ціна — міра вартості, а на зовнішньому — міра відчуження-присвоєння. Відмінність між ними полягає в тому, що на зовнішньому рівні цін- містить у собі й реалізує явища (компоненти) ринкового господарства, які відсутні в ціні на глибинному рівні. Тут вона є «чистою» формою вартості й реалізує лише задану суто вартістю товарів міру відчуження-присвоення і не реалізує задану компонентами ринкового механізму (співвідношенням попиту і пропозиції інфляцією тощо) складову міри відчуження-присвоєння.
Ціна, попит і пропозиція постають у взаємодії як цілісний ринковий механізм, що регулює реальні потоки та міру відчужен- ня-присвоєння сукупності товарів та уречевленої в них праці, тобто як цілісний механізм економічної реалізації об'єктів власності (товарів, що купуються та продаються), а також типів, видів і форм власності, притаманних ринковій економіці.
Сфера функціонування ціни не виробництво, а обіг товарів, тобто не первинне, а вторинне привласнення. Тому властивістю ціни як структурного елементу механізму економічної реалізації власності є вилучення доходів з об'ектів власності через відносини обігу товарів та подальшого використання суб'єктами ринку одержаних доходів як засобу присвоєння (купівлі) нових товарів і втіленої у них праці.
За централізованого директивного управління ціна втрачає безпосередній зв'язок з попитом і пропозицією, що розбалансовує всі складові економічної системи, в тому числі відносини власності на засоби виробництва як основу всіх суспільних відносин.
Механізм ціноутворення
за різних моделей ринку (конкуренції)
Сучасний ринок є складною системою відносин обігу товарів між різними за своєю організацією суб'єктами виробництва і споживання та в межах різних конкурентних структур. З огляду на характер конкуренції між учасниками обміну він с сукупністю різних ринкових структур, серед яких виокремлюють ринок вільної (необмеженої) конкуренції, ринок монополії, олігополістич- ний ринок та монополістичну конкуренцію. Відповідно й механізм ціноутворення на цих ринках має свої особливості.
Ціноутворення на ринку вільної (необмеженої) конкурси ції. Ринок вільної (необмеженої) конкуренції є ринковою структурою, сукупністю галузей економіки, де панує вільна конкуренція, ціни на товари і послуги встановлюються незалежно від волі виробника внаслідок дії економічних законів. Теоретично і практично — це ідеальний вид ринкової структури, але, як і ринок чистої монополії, на практиці він майже не існує.
» следующая страница »
1 ... 274 275 276 277 278 279280 281 282 283 284 ... 452