За твердженням П.-Е. Самуельсона, конкурентна система є складним механізмом невимушеної координації, який діє через систему цін і ринків, об'єднуючи знання і дії мільйонів людей. Цю систему ніхто не винаходив, вона виникла самостійно.
Найпростішою формою розв'язання суперечності економічних інтересів у процесі обміну товарів є торг між його учасниками, під час якого вони узгоджують фактичні пропорції обміну товару А на товар В, тобто мінову вартість кожного з них. З розвитком товарного виробництва, збільшенням кількості товарів, появою грошей конкуренція постає як суперництво між покупцями і продавцями за рівень цін. Вона розгортається не тільки між ними, а й між продавцями і споживачами. У цьому виявляються перші суттєві ознаки вільної конкуренції, яка виникає за рабовласницького суспільства. Завершеного розвитку вона досягає за капіталізму (в епоху утвердження товарного виробництва як його загальної форми), охоплюючи не лише звичайні товари (засоби виробництва, предмети споживання), а й робочу силу людей. Вільна конкуренція протистоїть будь-якій монополії чи регламентації владою володіння, розпоряджання і користування факторами виробництва та виготовленою продукцією. Вона координує дії товаровиробників і покупців через вироблювані нею сигнали — динаміку цін на ринку, на основі яких вони приймають рішення. Свобода підприємництва сприяє підвищенню ефективності виробництва, оскільки за вільної економіки воно має широкий простір для економічних відкриттів. Із цим пов'язані значні ризики для неефективних господарюючих суб'єктів, оскільки за вільної конкуренції виживають ті, хто забезпечує найвищу ефективність.
Отже, вільна конкуренція є атрибутом, найважливішою властивістю ринку; без неї не може бути розвинутого ринку, як і без ринку неможлива вільна конкуренція.
Вільна конкуренція — конкуренція, для якої характерні велика кількість
конкурентів-виробників і конкурентів-споживачів, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності.
За таких умов процес ціноутворення здійснюється внаслідок вільної (без будь-яких обмежень) взаємодії попиту, пропозиції та цін, тобто внаслідок саморегулювання економічної системи, а товаровиробники орієнтуються передусім на задоволення потреб спожівивачів, що означає своєрідний диктат споживача над продавцем.
Вільна конкуренція відповідає періоду розвинутого капіталізму ХІХ ст. (коли ще не було монополізації, втручання держави в економіку, точилася боротьба всіх проти всіх (продавців, покупців)).
Форми конкуренції. Їх класифікують за трьома основними критеріями:
1. За станом ринку виокремлюють чисту і досконалу конкуренції.
Чиста конкуренція. Це конкуренція між багатьма продавцями і покупцями з приводу купівлі-продажу однорідних товарів (наприклад, ринок муки).
Досконала конкуренція. За такої конкуренції відсутні зовнішні втручання у відносини контрагентів ринку.
На перший погляд конкуренція є хаотичною боротьбою всіх проти всіх. Проте їй притаманні певні внутрішні властивості та стійкі зв'язки, що обумовлюють необхідність конкурентної боротьби, процес формування цін, поведінку господарюючих суб'єктів, функціонування ринкового механізму.
Конкуренція, як і її протилежність — монополія, може існувати лише за певного стану ринку, основними показниками якого є:
— кількість фірм, що поставляють товари на ринок;
— бар'єри входження підприємства на ринок і виходу з нього;
— диференціація товарів (надання певному виду товару одного й того самого призначення різних індивідуальних особливостей: фабричної марки, якості, кольору тощо);
» следующая страница »
1 ... 251 252 253 254 255 256257 258 259 260 261 ... 452