Крім того, якщо в 1998 році вказувалося, що місцеві Ради мають лише право вводити місцеві податки й збори, то в законі про бюджет Республіки Бєларусь на 1999 рік Радам обласного й базового рівня вже в обов’язковому порядку пропонувалося введення місцевих податків і зборів. На перший погляд це може свідчити про підвищення значимості місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів країни. Однак це не відповідає дійсності. Має місце посилення фіскального «натиску» в умовах прогресуючої економічної кризи й посилення ролі податкового менеджменту в зміцненні бюджетної політики країни.
Основні тенденції структуризації та розвитку податкової системи, що склалася у період 1996-2000 рр., зберегли своє значення і напрями в період 2001-2005 рр.
Податкова база Бєларусі має великі можливості для подальшого розвитку. Промисловість країни включає в себе прогресивні комплекси інформаційних технологій, створено підприємства з виробництва унікальних видів продукції.
4.3. Податкова система Республіки Вірменія
У Вірменії податкова система проходить період апробації окремих положень у пошуку оптимального рішення (2001-2004 рр.).
Закон «Про бюджетну систему Республіки Вірменія» регулює всі бюджетні відносини між центральними й місцевими бюджетами в системі, заснованій на єдиній фінансовій, монетарній і податковій політиці. Бюджетна система Вірменії будується на загальних процедурах підготовки проектів бюджетів, класифікації доходів і витрат, бухгалтерської й фінансової звітності й виконання остаточного бюджету. Регулювання бюджетних відносин засноване на принципах єдності, незалежності, збалансованості витрат державного й місцевого бюджетів. Збалансовані державний і місцеві бюджети складають консолідований бюджет Республіки Вірменія.
Економічний спад, що почався в останні роки існування Радянського Союзу, ще більше посилився після здобуття Вірменією незалежності, через що стався розрив традиційних економічних зв’язків. Обсяги ВВП продовжували знижуватися до 1995 року. Потім вони почали зростати, але цього не трапилося з консолідованими бюджетними витратами у відсотковому відношенні до ВВП. Витрати місцевих бюджетів стосовно консолідованих бюджетних витрат зовсім незначні, але з 2004 року вони стали зростати.
У взаєминах з місцевими органами влади центральний уряд переслідує такі цілі:
1) сприяти місцевому розвитку шляхом скорочення фінансової нерівності між районами і створення можливостей для здійснення ними своїх повноважень;
2) стимулювати розвиток малого і середнього бізнесу;
3) вживати заходи щодо досягнення оптимальної галузевої структури економіки, підтримуючи розвиток прогресивних галузей;
4) виділяти субвенції (спеціальні цільові асигнування) районам на капітальні витрати;
5) надавати бюджетні кредити й позики районним бюджетам на капітальні витрати.
Райони значною мірою залежать від коштів, що виділяються з державного бюджету і зазвичай становлять понад 50% доходів місцевих бюджетів. Із двох типів центральних бюджетних асигнувань - субвенцій і субсидій - дотепер субсидії мали більше значення. Окремі райони мають повне право на свій розсуд розпоряджатися зрівняльними субсидіями, які вважаються бюджетними доходами й розподіляються в рамках місцевого бюджету. Субсидії розподіляються зі спеціального фонду, точний розмір якого визначається щорічно в Державному бюджеті і становив останніми роками близько 25% від загальних надходжень минулого року від доходів, податків на землю і власність, як це визначено в Законі про бюджетну систему.
Процедури розподілу зрівняльних субсидій по районах визначені в законі про фінансове вирівнювання. До 2000 року субсидії розраховувалися за однаковою схемою для всіх районів. У
» следующая страница »
1 ... 82 83 84 85 86 8788 89 90 91 92 ... 224