Ідеї А. Лаффера набули практичного застосування. Він запропонував казначейству США застосувати зниження податків, у першу чергу податку на прибуток як дійового засобу стимулювання виробництва й на цій основі перебороти галопуючу інфляцію.
А. Лаффер так обґрунтував свою пропозицію: щоб збільшити виробництво продукту, слід здійснити такі політичні заходи, які водночас підвищували б і попит компанії на фактори виробництва, і бажання цих факторів бути зайнятими. Із цією метою необхідно знизити рівень усіх видів податків. Але таке скорочення податкових вирахувань стане ефективним, якщо найбільшою мірою буде знижено граничні (тобто найвищі) ставки податків.
Пропозицію щодо зниження ставок податків А. Лаффер образно представив як усунення «податкового клина», неначебто вбитого державою у вигляді підвищених податків між виробництвом і пропозицією факторів виробництва, у першу чергу капіталу (інвестицій)
.
Теорія А. Лаффера внесла істотні зміни в практику податкового менеджменту. Адміністрація США періоду правління Р. Рейгана у 80-х роках минулого століття встановила ставку податку на прибуток у межах 30-40%. Поєднання високих податкових ставок із широкою системою податкових пільг було замінено сполученням більше низьких податкових ставок з помірною системою податкових пільг.
Значення пільг в оподаткуванні прибутку для переважної більшості країн є вагомим і в кількісному відношенні. Про це свідчать оцінки японських експертів для деяких провідних країн світу, зроблені на початку 90-х років. За цими оцінками, пільги зменшують надходження податку на прибуток у США, Англії, Німеччині і Японії (на 20%, 25, 16 і 4% відповідно). В усіх країнах, за винятком Японії, зниження оподаткування прибутку внаслідок податкових пільг було досить значним. Особлива ситуація в Японії пояснюється проведенням у країні специфічної політики оподаткування прибутку, що має переважно фіскальну спрямованість (поєднання високої ставки податку на прибуток - близько 50%
- з малим обсягом податкових пільг). Негативний вплив подібної спрямованості оподаткування прибутку на підприємницьку діяльність усувається проведенням активної промислової інноваційної політики
- .
Сталий характер мають пільги, спрямовані на стимулювання інвестиційної і науково-технічної діяльності підприємців у національних рамках, у регіональному масштабі та в окремих сферах (включаючи пільги по закордонних інвестиціях). Пільги допомагають компаніям зберегти стабільність їх економічного становища (наприклад, пільги на відрахування у резервні фонди компаній, на списання сумнівних боргових зобов’язань тощо).
Пільги розрізняються й за способами їх здійснення. В усіх розвинених країнах існує така непряма пільга, як прискорена амортизація. З її допомогою розрахункові величини амортизаційних витрат, що вираховують із оподатковуваного прибутку, виявляються вищими за величини економічно обґрунтовані. При такому завищенні частина прибутку зараховується у витрати виробництва й тим звільняється від податку.
Прямі пільги здійснюються шляхом зменшення оподатковуваного прибутку, зниження ставок податку, відрахування з величини податку, встановлення більш низьких ставок податку на прибуток дрібних підприємців.
Базою нарахування амортизації в усіх розвинених країнах служить рівномірне або прямолінійне списання. Загальна первісна вартість (вартість придбання) елементів основних фондів рівномірно розподіляється на число років їх служби. Наприклад, якщо якесь устаткування повинне служити 10 років, то згідно з рівномірним методом щороку нараховується амортизація в розмірі 10% первісної вартості цього встаткування. Методи прискореної амортизації націлені на більш швидке списання діючих елементів основного капіталу.
» следующая страница »
1 ... 29 30 31 32 33 3435 36 37 38 39 ... 224